На підприємстві "Леоні Ваерінг Системс ГмбХ" у Стрию Львівської області працює 2700 осіб, переважно жінки з навколишніх сіл. Тут виготовляють кабельні мережі для авто "опель" і "порше".
Зарубіжний інвестор планував залучити 40 млн євро і створити на заводі майже 5 тис. робочих місць. Свого часу це була найбільша інвестиція в економіку України.
Чотири роки тому колишній голова Львівської облдержадміністрації Михайло Гладій, 54 роки, перерізав стрічку на прохідній німецького заводу. Цехи розрослися, але стрийські земляки губернатора не поспішають працевлаштовуватися на "Леоні". Особливо молодь — шукають кращої долі чужими краями.
Біля заводу на стоянці 18 новеньких ЛАЗів із синіми написами "Leoni" на білих боках. На роботу привезли нову зміну.
— Майже 80 відсотків працівників живуть у Стрийському, Миколаївському, Жидачівському, Дрогобицькому та Сколівському районах, — каже Андрій Холодян, 35 років, помічник гендиректора "Леоні". Юрист за фахом, він зустрів мене біля адмінкорпусу заводу.
— На "Леоні" працюють лише 470 стриян, — уточнює міський голова Стрия Роман Шрамов"ят, 57 років. — Адміністрації вигідніше привозити дешеву робочу силу з гірських районів, аніж підіймати заробітну плату місцевим. Городяни не йдуть працювати за копійки, тому адміністрація заводу вербує селян, для яких 600–800 гривень зарплати є рятівними, бо в селі взагалі немає роботи.
Зовнішній вигляд "Леоні" вражає ще з прохідної. Все навколо зроблено з німецькою педантичністю: чисті підлоги аж блищать, трава на газонах акуратно підстрижена.
Німецький інвестор експлуатує працівників за копійки
У складальному цеху — тиша і спокій. Близько сотні жінок у синіх халатах напружено працюють біля конвеєрів. Над ними височить електронне табло. На ньому три цифри — план, факт, перевиконання. Зауважую, що зміна вже зробила 10 автокомплектів понаднормово. Дівчата й молодиці кінчиками пальців швидко перебирають дроти та кабелі — формують навігаційні системи для автомобілів. Робота марудна і надважка — на ногах доводиться стояти по вісім годин. Саме працівниці складального цеху наприкінці вересня почали страйкувати, вимагаючи більшої зарплати. Ще минулого місяця вони отримували по 600 гривень.
Частина працівників "Леоні" вважає, що німецький інвестор експлуатує їх за копійки. Останній конфлікт між робітницями й адміністрацією заводу розгорівся наприкінці вересня.
— Ставку підняли, а премію забрали, — каже робітниця заводу, яка побажала залишитися невідомою. — У колективі нема єдності — одні мають добрі гроші, а інші — мізер. До того ж нам не дають 13-ї зарплати й "оздоровчих", хоча підприємство прибуткове. У кожної з нас сім"ї, діти, яких треба годувати. Прізвища свого вам не скажу, бо мене виженуть.
Мала зарплата спричинила невдоволення 200 жінок, які відмовилися йти на зміну і цілу ніч простояли біля прохідної заводу. Керівництво пішло на поступки страйкарям: скасували диференційовану систему нарахування зарплат і збільшили всім оплату на 20%, хоча страйкарі вимагали 50%.
Для того, аби підтвердити мирні настрої колективу, Андрій Холодян кличе до себе жіночку, бригадира зміни. Сам відходить убік. Наталя Юрків, 33 роки, працює на "Леоні" з самого початку.
— Якби було погано, я чотири роки тут не працювала би, — Наталка стенає плечима.
Разом із паном Холодяном ідемо далі. Заходимо в сучасну їдальню на 80 місць. Обіди за дві гривні стриянам готує австрійський кухар. Серед чотирьох різних меню є навіть дієтичне. Окрім символічної плати за харчування, робітницям надають медичне страхування на 10 тис. грн щороку та премії за понаднормову працю. Зароблятимуть по тисячі гривень.
— Оплата праці на всіх підприємствах "Леоні" у світі є відповідною до рівня життя у цих країнах. У Польщі на "Леоні" заробляють більше, бо там загальний рівень життя вищий, аніж в Україні, — пояснює Андрій Холодян, чому стрийські працівниці отримують утричі нижчу зарплату.
— "Леоні" — це товариство з обмеженою відповідальністю. Ніхто силою робітників не тягне. Хочеш — працюй, не хочеш — звільняйся. Інша річ, що селянки на "Леоні" не мають вибору, бо змушені годувати свої сім"ї, — каже депутат Стрийської міськради Володимир Павлик, 47 років.
На заводі немає профспілки
— Ситуацію могла би врегулювати профспілкова організація, але на "Леоні" її немає, — каже Степан Матвійків, 70 років, голова обласної організації профспілки автомобільного машинобудування. — Самі ж працівники лише розводять руками — як створити профспілку, якщо ми боїмося йти до керівників? Нас же, мовляв, звільнять.
Вернер Гайлінґер, 54 роки, генеральний директор "Леоні Ваерінг Системс Україна", розповів "ГПУ", що на заводі є Рада трудового колективу. Створювати профспілку ніколи не забороняли.
— Ми хотіли зробити оплату праці справедливішою, — каже Вернер Гайлінґер. — Людей важко заохочувати до складнішої роботи. Невдоволення тих, хто виконував простішу роботу, призвело до конфлікту.
2 
1
Коментарі
12