Так собі думаю: були б у Львові якісь курси на тему "Розбагатій або здохни", точно пішла би вчитися. Бо треба якось крутитися. Інакше — руки можна складати і лягати ногами вперед.
Ото пару днів назад купили ми з чоловіком машину — 13-річну "вісімку". На авто складали давно, але, як у кожної нормальної сім"ї, завжди з"являлися важливіші витрати.
Ще в березні, тримаючи за пазухою кровні $3 тис., почали шукати машину. Підбивали друзі — недавно вже третю за останній рік змінили. Кажуть, маленькими кроками таки дійдуть до омріяного "лексуса". Купують у Києві чи на сході дешевше, а тут трохи поїздять і збувають за нормальну ціну.
Словом, почали ми пошуки. Кудись їхати не наважувалися, бо назад дорога довга, водійського досвіду — нуль. Шукали в основному в Інтернеті, по знайомих питали. Один запропонував свою "вісімку". Оглянули — підходить: не бита, не гнила, на ходу. Але за $3200. А в нас лише 3 тис. Торгуватися він не хотів, тож ми вирушили додому маршруткою.
Кажіть зараз. Якщо віддаєте — гроші будуть до вечора
Потім все якось забулося, ми сховали гроші глибше. Аж дотепер. Друзі-гендлярі знову почали підбивати, мовляв, зараз саме час — машини подешевшали. В Інтернеті знаходимо ту саму "вісімку", але вже за 3 тис. Дзвоню. Не називаюся, бо ж він мене знає. Твердо кажу: "Маю 20 тисяч гривень, або 2600 доларів. Віддаєте?" У слухавці: "Ну, не знаю, я знімав з продажу, на базарі ще не був. Завтра туди поїду... Передзвоніть за годину". Я: "Ні, кажіть зараз. Якщо віддаєте — гроші будуть до вечора". Мовчання. Потім: "Віддаю!"
Отак на рівному місці протягом двох місяців ми заощадили 400 доларів. Можна планувати відпустку — два тижні моря. А далі якось буде. Ще ж ніколи так не було, щоб якось та й не було. Може, сама курси розпочну.












Коментарі