Голова Рівненської обласної державної адміністрації 49-річний Василь Берташ керує областю 100 днів.
Розмовляємо в робочому кабінеті голови. У нього на повну потужність працює кондиціонер, на столі що кілька хвилин дзвонить телефон.
— Якщо я свій графік покажу — все розписано аж до вечора, — чиновник енергійно поправляє краватку. — Оце мав зустріч із міжцерковною радою — прийшли представники 17 конфесій. Вирішили, що у Рівному буде алея Примирення. Місце для неї пошукаємо з міським головою.
Що вам вдалося зробити за перші три місяці на посаді?
— По-перше, збільшився обсяг прямих іноземних інвестицій, зараз маємо майже 303 мільйони доларів. В Острозькому районі данці будують завод із виробництва газобетонних блоків, у Гощанському — азербайджанці будуть виробляти заморожені напівфабрикати. Тривають перемовини з китайцями з провінції Чженцзян — хочуть у Дубровиці зробити торф"яний завод, меблеву фабрику. З бельгійцями домовляємося про виробництво сільськогосподарської техніки. По-друге, зупинили спад промислового виробництва. Підприємства стали випускати більше продукції та більше її продавати. По-третє, перемога над цукрозаводами та молокопереробниками. Торік улітку вони платили людям по 1 гривні 10 копійок за літр молока, а тепер — на 45 копійок більше. В області збільшилися посіви цукрового буряка, люди зможуть здавати сировину за кращою ціною. З того, що не вдалося, — ми розраховували на 45 мільйонів субвенцій із держбюджету, а виділили тільки 12. А нам треба завершити будівництво шкіл у селах Шпанів, Тинне та Глинне, госпіталь інвалідів війни у селищі Клевань.
Чим Рівненщина так приваблює інвесторів?
— У нас дуже великий сировинний потенціал. Поверніть голову вліво, — пропонує Василь Михайлович. Показує на оброблене у формі кубів каміння на полиці. — Ніхто не має стільки базальту, як Рівненщина — 20 відсотків усього запасу України. Є також граніт, бурштин. При облдержадміністрації діє група, яка супроводжує кожен проект від початку його реалізації. Технічні умови, дозволи, бюрократичні перепони — все беремо на себе.
Допомагаємо інвесторам, чим можемо. Наприклад, данцям під час будівництва заводу, де вироблятимуть газобетонні блоки, потрібен був дозвіл від Міністерства екології на видобування піску. Я особисто це питання залагодив.
Як можна вирішити проблему нелегального видобутку бурштину?
— Зараз готується законопроект, щоб вивести бурштин із переліку коштовного каміння. Тоді його зможуть видобувати приватні артілі й офіційно реалізовувати на фабрику. До Євро-2012 ми могли б робити чудові сувеніри. Це також додаткові надходження до бюджету і робочі місця. Ми можемо стати столицею українського бурштину.
Ви організували при ОДА гарячу лінію для скарг на хабарництво та некомпетентність посадовців. Що вас найбільше шокувало з почутого?
— Прийняли 628 дзвінків, 533 справи за ними вже вирішено. Найбільше люди скаржаться на медицину, правоохоронні органи, суди. Наприклад, жінка привезла до рівненської лікарні дитину з апендицитом. Треба зробити операцію, а лікарі просять дати їм 800 гривень. То вона поїхала в районну лікарню, і там дитину прооперували безкоштовно. Я місяць працював над реформами у медицині. Відтепер пріоритетний розподіл коштів іде на невідкладну допомогу. З 1 липня в усіх медзакладах області вона надається безкоштовно.
Я не можу себе багатою людиною назвати, зате називаю щасливою
Що у вас найчастіше просять громадяни, які прийшли на прийом?
— Більшість звертається з питань, які не вирішуються в судах. Ось остання резонансна справа — заробітна платня у Кузнецовську. Там підприємство заборгувало людям 2,5 мільйона гривень. Сьогодні прокурор доповідав, що питання зрушилося — уже 600 тисяч боргу виплатили. Тримаю справу на особистому контролі, після 18 липня поїду в Кузнецовськ.
Ви родом із Полісся. Що зробили для рідного села Лісове?
— Усе, що тільки може зробити земляк, — проклав дорогу, провів водогін та газ. А ще збудував фельдшерсько-амбулаторний пункт: унизу приймальня та кабінети, а нагорі — кімнати медиків. У північних районах тоді була проблема з кадрами, але на хороші умови й фахівця знайти легше. Збудував церкву. Я завжди кажу, що село цивілізоване тоді, коли там є сільська рада, церква й дороги. Постарався зробити так, щоб село було цивілізованим. Якщо комусь із земляків потрібна операція чи є якась біда в сім"ї — обов"язково допомагаю.
Навесні рівненські чиновники оприлюднили свої доходи. Ви торік заробили понад 837 тисяч, на рахунках у банку маєте 1,76 мільйона.
— Я про це не люблю розповідати. Мені ніхто не складав протекцію, всього добився сам. Знаєте, я народився у бідній багатодітній сім"ї. Захотів стати успішним бізнесменом. Сам поступив, сам вивчився, зробив перше підприємство (кооператив на базі "Рембудмонтаж". — "ГПУ"). Потім запрацювало уже і друге, третє підприємство. А коли 1997-го пішов на державну службу, практично весь бізнес продав, а гроші поклав на депозит. Я не можу себе багатою людиною назвати, зате називаю щасливою. Усе, що хотів в житті, — реалізував.
Що для вас на першому місці — родина чи робота?
— Чесно, навіть інколи собі у вину ставлю, що мало уваги приділяв своїй сім"ї. Але тоді й можливостей не було — треба було заробляти гроші. Зранку й до вечора бігав із портфелем замовлень. Тепер думаю інакше — тільки після 40-річчя починаєш по-справжньому цінувати сім"ю.
Ви очолюєте обласний клуб мисливців. Чи вистачає часу на хобі, відколи стали чиновником?
— На полювання — тільки взимку. Ще по неділях можу якось відволіктися від роботи і зустрічаюся з друзями. Тоді можна розказати хороший анекдот, випити чаю, походити по лісі.
Я в житті стабільний — і в друзях, і в політиці. У мене один номер мобільного телефону вже 10 років, як 2000-го його взяв, так не міняю. Я ні від кого не ховаюся, не маю охоронця.
Ваш син Мирослав — успішний бізнесмен, депутат міської ради Рівного. Хочете, щоб пішов вашими стопами?
— Та ні, він не піде на державну службу. Я з ним одного разу про це говорив. Ви знаєте, яка сьогодні заробітна плата на державній службі. Є у сина улюблена справа — він любить автомобілі, займається ремонтом, обслуговуванням. Першу машину сам зібрав і пофарбував — то був маленький джип.
У сімейному автопарку маєте 10 автомобілів. Коли востаннє самі сідали за кермо?
— На роботу їжджу з водієм, бо посада зобов"язує. А в суботу-неділю керую сам, щоб навиків не втрачати.
3 
1
Коментарі