Після перемоги у всеукраїнському дитячому конкурсі красунь у Києві ужгородка Дарія Колібаба полетіла до бразильського міста Куритиба на змагання "Маленька міс нації". У фіналі, який проходив 26 серпня у п"ятизірковому готелі "Ґраунд-Плаза", українка завоювала звання "Міні-міс нації".
У подорожі Даринку супроводжували 57-річна бабуся Валентина, яка в Ужгороді має невеликий приватний бізнес, та 27-річна мама Ольга, юрист за фахом. Минулого четверга вночі родина прилетіла до Будапешта, а звідти приїхала додому на Закарпаття. Наступного дня ми зустрілися з переможницею та її родичами в ужгородському кафе "Ріо".
— Тільки не довго, — благає бабуня. — Ми не виспалися. Дитину з ліжка підняли.
На Дарині рожевий светрик і коротенька спідничка. Мала втомлена, розмовляти не хоче, лише відвертає голову.
Із жінками та донькою прийшов тато — 38-річний командир спецпідрозділу міліції у Великоберезнянському районі Закарпаття Олександр Олаг. У Дарини є ще дід — голова Ужгородської райдержадміністрації Анатолій Колібаба.
— Із Бразилії прийшло запрошення на чотирьох, але ні батько, ні дід не могли вирватися з роботи, — пані Валентина ставить на стіл прозору скляну скриньку з Даринчиною короною із жовтого та сріблястого металу. — За дорогу ми платили самі, а бразильці брали на себе перебування в країні — готель, їжа, екскурсії.
Конкурс проходив у п"ятизірковому готелі "Ґраунд-Плаза". Учасники з родичами — із 21 країни — жили в тризірковому готелі "Ланкастер".
— Спочатку був вихід у національному костюмі, — розповідає мама дівчинки, пані Оля. — Для Даші його шила дизайнер Емма Зайцева — головний художник обласного драмтеатру. Вечірню сукню для наступного виходу підібрали в ужгородському салоні весільного вбрання, а чорний купальник уже купили в Бразилії.
Мабуть, ніхто нікуди не поїде
Найскладнішим було "домашнє завдання". Даринка підготувала уривок зі сценки лялькового театру за мотивами української казки "Про Мариську та чорта". Мама на сцені помагала показувати номер.
— Даринці це все цікаво, бо вона ніби грається в доросле життя — підбори, сукня, макіяж, — продовжує бабуся. — Вона ж у нас лідерка. Діти різних національностей, ніхто нікого не розуміє, а вона зібрала дівчат і жестами пояснила їм, як грати в піжмурки.
Поки ми розмовляємо, Дарія ходить кав"ярнею й роздивляється в акваріумах рибок. Мама замовляє їй картоплю-пюре з бринзою. Тато весь час виходить на двір і говорить по мобілці.
— Там англійською розуміла тільки головна організаторка, решта тільки по-португальськи, — каже пані Оля. — Нас попередили — у них безбожно крадуть — ще більше, ніж у нас. Були неприємності, але про них згадувати не хочу.
— Коли називали переможців, я була в залі, — додає пані Валентина. — Ледве розібрала імена, з їхнім-то акцентом. Розумію, що запрошують саме її. Дарії аплодують, свистять, а вона стоїть розгублено, дивиться.
"Міні-міс" лізе мамі на коліна.
— Даруню, скажи, ти рада? — мама намагається розговорити доцю.
Та ствердно киває головою й відвертається.
— Їй важливі папуги, коти, собаки, — приєднується тато. — У нас дома чао-чао Стелла, папуга Кеша. Хочемо їй ще тер"єра купити.
— Їй рослини подобаються, — відповідає мама. — У Бразилії на березі океану підібрала бамбукову палицю, то мусили її в літак тягти й везти з собою. Потім надибала якийсь паросток — теж забрала. Або ще — притягла маслюка до квітки і сфотографувала. Оригінально вийшло.
Батьки розповідають, що Даринці важко — ходить до елітного ужгородського садочка "Ґранд", займається в гуртку сучасного танцю "Бліц". Цієї осені її кличуть на всесвітні конкурси "Міні-міс Всесвіту" до Греції.
— Мабуть, ніхто нікуди не поїде. Схудла вона. Треба відпочити, — мати бере малу на руки.
7 
35413
Коментарі