На фестиваль "Франко. Місія" у Нагуєвичах біля Дрогобича поїхала з хлопцем його "фольксваґеном". Кілька годин слухали виступи рок-гуртів, як раптом помітили, що хтось витягнув із моєї сумки гаманця. Грошей там не було, проте лежали водійські права.
— Я-то вам вірю, — хитав головою перший даїшник, до якого підійшли зі своєю проблемою. — Але по дорозі до Львова стоять кілька моїх колег, які ваші казки слухати не будуть, без штрафу не відпустять. Краще їдьте у Дрогобич, пишіть заяву про крадіжку. Той папір зможете показувати, якщо спинять.
До райвідділку потрапили опівночі. Двоє чергових дивилися фільм "Діти капітана Ґранта".
— Документи ваші ми навряд чи знайдемо, — одразу сказав лейтенант Володя. — Та й вам проблем купа — треба буде кілька разів на тиждень їздити сюди, відмічатися. Давайте краще напишемо, що ви гаманця загубили.
Година пізня, вибору немає — погодилися. Володя довго чухав потилицю ручкою і взявся писати:
— Громадянка Швед з громадянином... Помітили втрату о такій-то годині... Нікого не звинувачують... Твір на вільну тему готовий. Підписуйте, — задоволено тряс аркушем через 5 хвилин. Перед тим, як поставити на заяві печатку, зателефонував начальникові, щоб дозволив відчинити сейф.
До Львова нас не зупинив жодний даїшник. А наступного дня зателефонувала дівчина, яка випадково знайшла наш гаманець у кущах.
7 
1
Коментарі