— Доброго всім здоров'я! — в один голос вигукують учні сьомого класу школи у селі Вороців Яворівського району. Тримаючись за руки, стоять навколо зсунутих парт. 2000 року заклад долучився до проекту "Школа сприяння здоров'ю".
Вороців розташований за 14 км від обласного центру. У школі 1970-х — 197 учнів. Поряд з будівлею — великий сад, за 2 км — ліс.
О 12.05 у вівторок розпочинається урок "основи здоров'я". На дошці великими літерами написано "Вплив цивілізації та реклама". Вчителька 52-річна Любов Тузяк роздає школярам паперові годинники.
— Впишіть, скільки вам років та до скількох хочете дожити. Тепер напишіть, ким хочете стати. І що треба робити, аби мрія збулася, — сідає за вчительський стіл.
За 3 хв. учні по черзі зачитують свої побажання. Троє хочуть стати президентом. Кажуть, підвищать пенсії, зарплати та покращать стан навколишнього середовища. Згодом діляться на три групи. Одна — виробники продукції, друга — рекламні повідомлення, третя — підлітки.
— Коли стали "школою здоров'я", не знали, з чого почати, — говорить Любов Тузяк. — Зібрали учнів на лінійці і запитали, чи вони не проти. Потім скликали батьків. Розповіли їм про правильний раціон харчування, небезпеку ігроманії, шкоду від мобільних телефонів. Почали співпрацювати з інститутом фізкультури та університетом безпеки життєдіяльності у Львові. Вони нам подарували стільці. Управління освіти виділило 30 тисяч гривень. Купили до кабінету мультимедійний проектор, ноутбук, тренажер. Дітей возили у психологічний тренінговий центр. Минулого року один меценат допоміг облаштувати внутрішні туалети. Окремо для хлопчиків, дівчаток, учителів. Тепер діти не бігають на вулицю.
Кожен учитель на уроці проводить руханки, так звані енергейзери. Діти встають із-за парт і розминаються. Таким чином стимулюють мозок. На уроці математики вирішують задачу про негативний вплив куріння. Учні мають порахувати, скільки грошей витрачає сім'я на сигарети за місяць, рік і 10 років.
— Бувало, цілий урок розповідаєш про шкідливість куріння, показуєш фільм, потім ідеш додому, а учні за школою курять, — додає вчителька. — Треба було перечекати. До дітей інформація доходить з часом. Нещодавно 11-класник каже: "Люба Іванівна, я вже менше курю". Я дуже з того тішуся. Від звичайної школи не дуже відрізняємося. Просто більше уваги приділяємо здоров'ю. Довго боролися за питний режим. Спочатку батьки давали дітям до школи водичку, потім у кожному класі створили питний куточок. Учень посеред уроку міг встати і попити. Директор добилася, щоб у їдальні встановили балончик фонтанного типу. У ньому вода нормальної температури. На перерві після фізкультури там черга.
До класу заходить заступник директора з навчально-виховної роботи Галина Солук, 54 роки. Показує журнал відвідувань та динаміку захворювань.
— Останніх п'ять років не ходили на справжній карантин, — каже. — 2009-го нас закрили через свинячий грип, розпорядження було на всю область. Але з наших дітей ніхто не захворів. В день на заняття може не прийти семеро-восьмеро учнів. Не всі через хворобу. Дехто з мамою до Львова за чоботами поїхав. З дому щодня приносять часник, цибулю. Розрізають та кладуть на підвіконня. Після уроків забирають додому, інакше наступного дня не було б чим дихнути. Аби діти на уроках рівно сиділи, хотіли класти їм на голову сольові мішечки. Нам заборонили — без дозволу Міністерства охорони здоров'я не можна щось застосовувати до дітей. Учителі стежать, як учні сидять за партами. Хто сутулиться, роблять зауваження.
Зі шкільної їдальні пахне свіжою випічкою — кухарка щодня готує булочки з домашнім варенням. Поряд — стоматологічний кабінет. Тричі на тиждень там приймає лікар сільського ФАПу.
— Лише міські школи можуть собі дозволити медсестру, — каже Любов Іванівна. — Під час медогляду виявили рак ока у хлопчика. В іншої дівчинки — рак нирки. Вчасно зреагували, врятували дітей. Серед учнів маємо п'ять інвалідів. Першокласниця з порушенням слуху раніше на уроки приходила з мамою. Тепер адаптувалася, ходить сама.
Вчителька першокласників 58-річна Марія Кучер після уроків поправляє стільці. Парти у класі різних розмірів, зробили спеціально під зріст дитини. На стільцях висять рюкзаки.
— Діти зі школи портфеликів додому не носять, бережемо їхні хребетики, — пояснює. — Домашніх завдань не даємо. Щоранку проводимо ранкову гімнастику. На кожному уроці робимо по дві фізхвилинки. На уроці письма — вправи для очей, рук. У вересні та жовтні уроки проводимо на свіжому повітрі. Навіть математику — рахуємо дерева, кущики. Харчуються безкоштовно в їдальні. Забороняю дітям ходити в магазин по чипси, сухарики. Кажу батькам: "Можете дати дитині яблучко, мандаринку. Не треба вафельок та цукерок. Що у них корисного?". Часто миємо руки. У класі є умивальник, кожен має свій рушничок.
7 
1
Коментарі