65 шкіл бойових мистецтв зареєстровано на Львівщині. В обласному управлінні фізкультури і спорту кажуть, що насправді їх удвічі, а може й утричі більше. Значна частина працюють без ліцензії.
— Наприкінці 1980-х з'явилися перші відеокасети з бойовиками. Наші хлопці передивилися Шварценеґґера, Брюса Лі, Рембо — давай собі повторювати, розповідає засновник кікбоксингу в області, президент і тренер спортивного клубу "Золотий лев" Юрій Кардашевський, 51 рік. Ніхто не розумів, що це різні види єдиноборства і як правильно їх вивчати. Далі настали жорсткі 1990-ті. Ти мусів бути якоюсь особистістю, щоб відстояти себе. Тому і йшли в секції. Зараз популярні ті єдиноборства, де менше правил, обмежень. Можливо, це годиться для армії чи поліції. Але це не спорт, де тебе б'ють у точки, бити в які забороняють лікарі. Мені багато разів пропонували тренувати юнаків у боях без правил. Не хочу. Забагато зустрічав людей, які у 30 — 40 років ставали інвалідами.
Чим відрізняються тодішні "борці" від теперішніх?
— Тренер давав завдання додому, і хто в парку, хто вдома відпрацьовував техніку. Виганяв їх із залу, бо хотіли постійно займатися. Складали плани: за рік поїхати на чемпіонат України, а ще через рік — на чемпіонат світу. Зараз взагалі когось на змагання важко загнати. Удома є комп'ютер, справи. Приходять на заняття — то штани забув, то взуття.
Дівчата відвідують секції?
— Років 15 тому вважали, що єдиноборствами можуть займатися лише хлопці. У нас була така Оленка Бородіна, стояла шостою у світовому рейтингу. Мали проблему — між змаганнями не могли знайти дівчат для спарингу. Щоб провести бій, мусили їздити до Подольська в Росію. Зараз у дитячому залі дівчат більше, ніж хлопців. Недавно на змаганнях донька одного з чиновників міськради заробила у спарингу синяк. Я їй: "Софійко, а що вдома скажуть?" А та така бойова, відмахується: "Усе нормально". Два місяці тому прийшла мати з донькою. Думав, хіба малу привела, а вона вирішила і собі займатися. А що робити, коли купа кримінальних фільмів і передач врізає у психологію, що за кожним кутом може чекати небезпека?
Яка ймовірність займатися у секції і стати професіоналами?
— Дуже мала. Немає хороших викладачів. 70 відсотків тренерів не мають спеціальної освіти, вони просто займалися тим видом спорту. Залів із рингами у Львові тільки чотири. Я починав тренувати на заводі "Електрон". Це було багате підприємство, виділяло кошти на змагання. Зараз усе перейшло на госпрозрахунок. Заняття на місяць у залі коштує 200 — 250 гривень, стартовий внесок на змагання — ще сотня. Поїхати на якийсь турнір — також треба свої гроші, або ж шукати спонсора. Що ми потім можемо вимагати від цього спортсмена?
Є стереотип, що багато борців стають бандитами. Це так?
— До мене приїжджали з різних бригад і просили дати їм міцних хлопців. Усім показував на двері. Натомість організував охоронну фірму. Мої хлопці стояли по всіх магазинах "Самсунг", "Тошиба", "Соні". Заробляли від 100 доларів. Цей спорт дав шанс їм зробити кар'єру і поїздити за кордоном. Організували свої охоронні агенції, влаштувалися охоронцями олігархів, політиків. Працюють в УБОЗі, прокуратурі. Так само інші тренери старалися мінімізувати відтік борців у кримінальні структури. Тому не можу похвалитися, що хтось із моїх вихованців сів у тюрму. Один єдиний прикрий випадок стався з перспективним Юрієм Альошиним. У нього розвалилася сім'я, сидів на наркоті, тепер пересувається у візку.
В області єдиноборства можуть прижитися?
— Говорять, що Ярослав Мазурок у Кам'янці-Бузькій боксом займався. Неправда це, ніколи там не було ніякої секції. По області непогано кікбоксерів готували Дрогобич і Стрий, Самбір мав тайський бокс. Я хотів би, щоб кікбоксинг запровадили у сільських школах як повноцінний урок. Займатися могли б і дівчатка.
3 
1
Коментарі