Івано-франківський художник Роман Бончук, 25 років, пише величезних розмірів полотно — 30 метрів завдовжки, 5 метрів завширшки. Картина під назвою "Хроніки України" ілюструватиме нашу історію від язичницьких часів до помаранчевої революції. Лише портретів людей на ній буде 1,3 тисячі.

Роман зранку заїхав за мною на старій сріблястій "дев"ятці", яку йому подарували батьки. Їдемо за 9 км від Франківська до райцентру Богородчани, де на подвір"ї колишньої сільгосптехніки є кілька ще не розібраних на цеглу ремонтних тракторних майстерень. Одну з них Роман заорендував за 400 грн на місяць.

Хлопець дістає великий ключ і відмикає залізні червоні ворота. Впускає мене досередини. Тут пахне мастилом і трошки фарбою, якимись розчинниками. Під порогом, на газетах, пупчиками догори лежать чотири гіпсові скульптури янголят. Навкруги — незакінчені картини. Ступаю між ними, боюся спіткнутися і щось перевернути.

— Не звертайте уваги, — каже, — це моя халтура. Але високопрофесійна. На хліб заробляю. Як стали до мене ходити журналісти, зразу орендну плату за це приміщення підняли до 700 гривень. Зате тепер мене не турбують механіки. Вони якийсь час тут поруч зі мною чимось грюкали.

В Івано-Франківську про Романа Бончука стали говорити, коли він виставив на продаж чотириметрову картину "Віктор Ющенко отримує Нобелівську премію". "Помаранчеву" картину поки що ніхто не купив, зате мер Франківська Віктор Анушкевичус, 43 роки, придбав велику Романову картину "Голодомор-33". Скільки заплатив, художник не каже.

Виставив картину "Віктор Ющенко отримує Нобелівську премію"

Роман любить малювати великі роботи. Цей напрямок називає "елефант-арт", тобто слонове, велике мистецтво (елефант з англійської слон. — "ГПУ"). "Хроніки України" буде найбільшою в Україні картиною.

Біле полотнище "Хронік" закрило собою всю ліву стіну тракторної майстерні. Воно розкреслене на геометричні сектори — трикутники, ромби, прямокутники. У верхній частині накидані ескізи українських храмів: Софія Київська, Києво-Печерська лавра, Манявський скит, собор Святого Юра. Трохи нижче вимальовуються Шевченко й Франко.

Геометричні фігури на полотні підписані: Переяславська рада, Грушевський, Бандера, Янукович, Андрухович.

— Я тут усе до сантиметра розписав, де хто буде , — показує Роман на трикутники.

Історія на полотні розгортатиметься згори донизу. Зверху буде українська міфологія, язичницькі вірування, древньоруські часи. Нижче йтиме княжа доба, козаччина. В центрі — Богородиця. Унизу — новітня історія.

Роман дістає грубий загальний зошит із цупкою обкладинкою. Розгортає його й показує ескізи, креслення.

— У мене буде код в картині, — пояснює. — Сцени і персони розміщені в певному порядку. Помаранчева революція буде світла, Друга світова війна — темна.

На окремих сторінках зошита цифри — розрахунки використаної фарби.

— Порахував, скільки треба на одне обличчя, скільки — на кожен квадрат локального тону, плюс витрати на ускладнення окремих сюжетів, — закриває зошит. — Все з математичною точністю. Хоча зараз малюю модулями, не дотримуючись хронології. На полотно лягає те, що краще осмислив.

Роман веде мене до середини ангару. Переступаємо через розкладені на землі книжки з історії, газети, журнали, вирізки з фотографіями політиків і пам"яток архітектури.

— Я готувався, збирав історичних персонажів, портрети людей тренувався малювати, — каже. — Виходив на майдан Шептицького у Франківську і безплатно малював перехожих. Сімдесят людей за сім годин намалював.

Роман зупиняється метрів за десять від картини:

— З цієї відстані видно все. Людина як на долоні бачитиме історію України. Я це називаю візуальний підручник історії.

Хто фінансує ваші роботи?

— Більшість грошей дав мій приятель, який виїхав жити до Німеччини. Багато я своїх вкладаю. Я ж халтурю, малюю картини на замовлення і все таке.

Полотно для картини Роман замовив на місцевій швейній фабриці. Каркас виготовили з металу та дерева. Зібрати чи розібрати його можна впродовж години. Полотно скручується у сувій. Щоб фарба не осипалася, Роман додає до неї мед та спеціальні присадки.

— Скільки обійдеться вся картина, я ще не знаю, — каже художник. — Уже використав 50 кілограмів фарби. Думаю, що загалом піде кілограмів 300. Через рік буде готова. Можу продати її, якщо хтось захоче.

1980, 11 листопада — народився в Івано-Франківську в родині інженерів, мати Романа — азербайджанка
1996 — закінчив художню школу
1998 — перша персональна художня виставка (графіка, акварель), видав збірку есе "48 кімнат у особняку"
1999 — виграв грант $15 тис. на дворічне навчання на історико-літературному факультеті в Гарварді (США)
2002 — в інституті познайомився з Уляною Босацькою, з якою нині живе
2005 — першу монументальну роботу "Вірю в Україну" купили для фойє Івано-Франківського облмуздрамтеатру
2006 — розпочав малювати картину "Хроніки України", з якою сподівається потрапити до Книги рекордів Гіннеса

×