Село Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, де народився Іван Франко 27 серпня 1856 року, тягнеться на сім кілометрів. Навпіл його розділяє нова асфальтована дорога, довкола багато лісів, при в"їзді — чималеньке озеро.
Біля нього до вихідних, коли святкуватимуть 150-річчя від дня народження Каменяра, мають змайструвати велику сцену. Хто з артистів виступатиме, селяни поки що не знають. Усі чекають на головного гостя — президента Віктора Ющенка.
— Якби не річниця, ніхто б так не старався. То тільки тут, на долині, все чистять, прибирають, а там... — оголений до пояса хлопець показує на пагорб села. — Я дахи перекриваю. Сам з Борислава. Ви по хатах пройдіться, побачите як люди живуть.
У Нагуєвичах кипить робота: господарі фарбують паркани, вікна, замітають подвір"я, сапають городи. Вже понад місяць робітники з районної біржі пораються біля музею та Франкової садиби. У музеї щойно закінчився ремонт: зробили підвісні стелі, нове освітлення, побілили стіни. Стелажі зараз порожні, відвідувачів не пускають. У холі дві жінки миють дерев"яні панелі.
— До п"ятниці маємо все закінчити, — розповідає одна з них. Назвалася Галиною. Каже, вже багато років працює прибиральницею. — Нелегко нам живеться. Мені більше 300 гривень ніхто не заплатить, а сім"ю треба годувати. Добре, що чоловік має роботу на будівництві. До того на заробітки до Чехії обоє їздили. У нас тут усі по заробітках поневіряються: Італія, Росія. У селі роботи немає. Їздять до Трускавця, Дрогобича або до Борислава. То не далеко, півгодини маршруткою. Інші возять на базар городину продавати, малину, гриби з лісу. Нас природа обдарувала. О, а це наш Фарбований Лис прийшов, — вигукує жінка, показуючи на чорного кота, що приплентався до музею. З одного боку він замурзаний зеленою фарбою.
За музеєм до ювілею збудували невеличкий готель. Скільки коштуватиме номер, ще невідомо. Спереду висадили алейку, чорнобривцями виклали цифру 150. Біля квітів сапає кілька жінок у хустках.
— Скільки нас тут? Таке питаєте. Знаю, що багато. Одні до обіду працюють, інші — після, — пояснює білява жінка у гумових рукавичках. — Тепер село трохи піднялося. Кожні 100 метрів магазини стоять, барів понабудовували. Є школа на 11 класів, дві церкви, клуб, аптека. І хати заодно подорожчали. Нову цегляну дешевше ніж за 50 тисяч доларів не знайдеш. А за стару дерев"яну, як отам стоїть, — показує на низьку, вкриту бляхою, хатину — цілих 10 тисяч хочуть. Шкода тільки, що газу нема.
Палія засудили на чотири роки, але випустили достроково
Селяни жартують, що на газ чекають ще з часів Франка. Торік місцева влада обіцяла завершити газифікацію до ювілею. Але не встигли. Керівники районної держадміністрації пояснюють це так:
— А ми не казали, що за рік газ буде в кожній оселі. До вихідних у селі буде магістральна труба. А далі? Це вже проблеми сільського голови і громади. Нехай збираються, здають гроші й тягнуть труби по будинках.
86-річна Анастасія Гром дочекатися газу у домі не сподівається. Вона — найближчий нащадок родини Франка у селі Нагуєвичі, онука Захара, рідного брата Івана. Живе сама у невеликій хатині недалеко від історичної садиби. Подвір"я просторе, збоку стайня, ззаду город. У дворі порається 35-річна внучка Анастасії Руслана Євтушенко. Приїхала в гості з Чернігова. Виставляє на сходи табуретку і садить на неї бабу Настю. Та на розмову не погоджується:
— Та я вже така стара, а Бог ніяк не хоче забрати до себе. Видно, грішна була, — нарікає.
Питаю, чи має якісь документи, які б засвідчували її причетність до роду Франка.
— Та які документи, дитино. Нащо воно мені? Маю тільки паспорт. Ото живу собі сама — чоловік помер, діти пороз"їжджалися. Маю дві доньки і сина Івана. Був би добрий хлопець, якби горілки не пив. Пенсія — мізерна. Що то є? Пару буханок хліба куплю, олії, заплачу за світло та й по грошах. Най би президент в неділю прийшов до мене, всьо би бачив.
Про Івана Франка бабуся знає мало. Каже, її покійна мати могла б багато розказати, бо пам"ятала дядька, а дітям нічого цікавого ніхто не розповідав.
— То для вас щось таке велике, а мені що до того? Чекаю, поки донька приїде, бульбу поможе викопати, в хаті прибере. Чи хтось з родини літературою цікавиться? Та нє.
Загалом про життя і творчість Івана Франка у Нагуєвичах селяни розкажуть небагато. З десяти опитаних лише четверо назвали точні дати народження та смерті Каменяра. Людям відомо, що у нього було три любові, багато дітей, вчився у Ясениці, сусідньому селі, і був не дуже симпатичний. А ще усі в один голос розповідають про "дурного", що п"ять років тому серед білого дня підпалив садибу Франка. Тоді згоріла солом"яна стріха, решту люди встигли врятувати. Палія засудили на чотири роки, але випустили достроково.
— Та він якийсь ненормальний, он там живе з мамою, — баба Настя показує за своєю хатою. — Відлюдкуватий, ледве говорить. Хотів, щоб його на роботу до музею взяли. Відмовили. То недавно злапав завідуючу і сказав їй, що відомститься. Перше її спалить, а потім — усе село.
У Нагуєвичі проведуть газ
Держава виділила 8 млн грн на газифікацію села Нагуєвичі, а також сусідніх населених пунктів — Попелі та Ясениця-Сільна. Найближчим часом до рідного села Івана Франка проляже магістральний газопровід. Його будуватиме городоцьке ТзОВ "Ельпласт-плюс". Голубе паливо отримають і місцеві школи.
Із державного бюджету виділено також 2 млн 200 тис. грн на будівництво дороги у Нагуєвичах. Про це "ГПУ" повідомив голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник.
Олеся ПАСТЕРНАК
2 
1
Коментарі
1