"Моя мала нині не пішла до школи, лежить із температурою. Учора прийшла додому — уся горить. Уже б скоріше ті туалети зробили. А то на перервах роздіті вибігають надвір, простуджуються, — у маршрутці Стрий– Жидачів  у вівторок зранку розказує жінка з села Лисятичі Стрийського району Львівської області".

Зі Стрия до Лисятич їхати 15 хв. Тут живуть 1791 особа. 227 дітей ходять до загальноосвітньої школи. Заклад складається із двох двоповерхових корпусів. За кілька метрів від них стоїть невеликий мурований туалет, перекритий почорнілим шифером. У школі лунає дзвінок на перерву. П'ятикласники у шкільних піджаках стають у чергу біля дерев'яних дверей туалету. Один із них витягає з кишені штанів канапку, їсть. За метр — дівчача черга.

— Б-р-р-р, холодно, — 11-річний Андрій хукає в руки. Підбігає до будівельників у помаранчевих касках, бере тачку та завантажує її снігом. — У нас тут туалет ставлять, — киває на двоповерхову прибудову до школи. — Подивіться, який великий. Треба помагати, скоріше зроблять.

Восени Стрийський районний відділ освіти виділив майже мільйон гривень на реконструкцію Лисятичівської школи. У прибудові на першому поверсі вирішили облаштувати два туалети — для вчителів та учнів. 11 жовтня розпочали роботи, зараз уже встановлюють вікна.

— Усе зробимо, як має бути: з двома відділеннями: "М" і "Ж", — веде всередину 35-річний Руслан, працівник підприємства "Прогрестехбуд", яке виграло тендер на реконструкцію. — На першому поверсі також поставимо електрокотельню. На другому буде два класи або актовий зал. Усі говорять: мільйон, мільйон. Мовляв, такі гроші на прибудову тратять. А все дороге. Котел, сантехніка, комунікації, вивід каналізації, підключення водопостачання, пластикові вікна, двері, металочерепиця, — показує кошториси. — До січня маємо виконати робіт на 400 тисяч гривень. А вже, дасть Бог, на другий рік діти зможуть у нормальний туалет ходити.

Зі Стрия повертається директор школи Микола Татарин, 53 роки. Жителі Лисятич запевняють, тільки завдяки йому вирішують проблему з вбиральнею.

— Більш як 70 років учнів нашої школи ходили в туалет на вулицю, — каже. — Останнім часом то питання неодноразово піднімали на батьківських зборах. Батьки хвилюються, що в таких туалетах діти заробляють хвороби. Я є депутатом Стрийської райради. Із нашим односельчанином Василем Зубрицьким два роки піднімали це питання на засіданнях. Нам пощастило з керівником відділу освіти, він добре знає біди кожної школи в районі. Трохи грошей із бюджету нам виділило райвно, трохи прийшло з обласного управління освіти.

55% шкіл Західної України не мають внутрішніх туалетів. У більшості на подвір'ї мурують невелике приміщення, розділене на дві половини. Кабінки, як правило, не мають дверей. Учні ходять у туалет по двоє. Буває, що на подвір'ї є лише одна спільна вбиральня, збита з дерева. Туди ходять вчителі та учні.

— У відкритих туалетах є порушення гігієни, антисанітарні умови. Діти після відвідин такої вбиральні не мають змоги помити руки. Це може призвести до зараження гельмінтами. Вони викликають постійну інтоксикацію дитячого організму, — говорить імунолог Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "Охматдит" Олена Жидкова, 28 років. — Узимку переохолодження може стати поштовхом до запальних процесів сечостатевої системи, зокрема, циститу чи пієлонефриту. Найнебезпечніше переохолоджуватися дівчаткам. Якщо захворювання перейде в хронічну форму, це може позначитися на дітородній функції.

Учителька пояснює першокласникам як користуватися унітазом

Новозбудовану школу в багатодітному селі Глинне Рокитнівського району Рівненщини відкрили торік у вересні. До того часу понад 650 місцевих учнів вчилися в аварійній дерев'яній будівлі, де дах підпирали балками. У туалет бігали на двір.

— Звичайна така будочка була, як усюди в селі. Звісно, що в морози було холодно. Але ж удома в усіх точно такі ж умови, — розповідає заступник директора Володимир Коханевич, 43 роки. — Тому ніхто на вбиральню й не скаржився. Нас більше турбувало, що діти зимою по класах сиділи в куртках і рукавичках.

У новій двоповерховій будівлі діє туалет на кілька кабінок. Першокласників у вересні двічі-тричі водять туди на екскурсію. Учителька показує, як правильно користуватися унітазами. Діти зацікавлено оглядають сантехніку.

— Старшокласники й самі орієнтуються, а от малим це треба показати. Досі чимало з них тільки по телевізору унітази бачили. Стоять гуртом і по черзі спускають воду, — сміється Володимир Коханевич.

×