52-річна Моніка Ясевич із Мукачевого Закарпатської області біля свого будинку на вул. Сорочій розводить екзотичних курей. У її господарстві живуть близько сотні півнів та курок. Найулюбленіші екзоти господині — кури індійської та японської порід.
Позаду великого будинку Ясевичів — хлів та курник. Моніка кладе в банки опеньки.
— За годину повне відро за містом назбирала, — хвалиться.
Витирає руки рушником і йде в прибудову по кукурудзу.
— Даночко, Петрику, Павлику, Золушко, Машенько... Тю-тю-тю, — скликає курей, розсипаючи перед хатою насіння. — У мене кожна курка, кожен півник мають імена, — усміхається.
На голос господині збігаються близько сотні курей. Моніка нахиляється до них і кожного гладить по спині та хвостику. Кури не лякаються, а навпаки — притискаються до жінки. Руда Дана вистрибує Моніці на шию і задоволено кудкудакає.
— Вона зі мною і пере, і їсти варить, — усміхається жінка. — Третій рік їй минає.
Моніка Ясевич відходить убік і розповідає про своїх птахів.
— Уперше завела курчат чотири роки тому, — каже. — Купила на базарі яйця на пиріг, а вони геть до одного тухлі. То чого своїх курей не тримати і кожен день по свіжому яєчку мати. Пішла до брата Міші, а в нього дві курочки й півник японської породи на шафі сидять. Попросила собі квочку і п"ять яєчок. А яйця "індійок" мені дала сестра з Житомирщини. Так я вивела собі 13 курчат.
Ясевич годує курей кукурудзою, травою, помідорами, комбікормом та кропивою.
— Купую їм на базарі помідори, — каже. — Від них смачні яйця. А ще мої кури м"ясисті, як страуси. Хто купував хоч раз мою птицю, каже, що поливка з них дуже жирна. Але я за чотири роки ні одну курочку не зарізала — шкодую. Як їх можна вбити, коли воно таке ручне? — притискає до себе Даночку.
Моніка щороку відбирає сильніших курчат для виведення доброї породи.
— Курочки-"японки" не хочуть півника-"індійця", — розмірковує. — Вони вірні тільки когутикам своєї породи. А "індійці" хочуть мати біля себе по дві–три курочки. Утім, я й так зуміла їх спарити.
Свою птицю Моніка продає на місцевому ринку "Гід".
— Кращих курей від моїх на всьому базарі не знайдете. Курочок віддаю по 100 гривень, півників — по 150, — каже. — Хто хоче завести собі файну родину курей — звертається до мене. Бо я відбираю птицю з року в рік, спарюю сильніших півників із кращими курочками. Цьогоріч мала 120 курчат, а за літо продала понад 60 курочок. Заробила файно — понад 6 тисяч гривень.
На корми Моніка Ясевич витрачає щомісяця по 1500 грн.
— Кури дуже люблять кукурудзу, — каже. — 17-кілограмовий мішок зерна з"їдають за два дні. Витрачаюся й на помідори, бо своїх не вирощую.
На Закарпатті досить поширені бройлери та несучки, але вони дешевші.
Імре Кочіш із села Петрово Виноградівського району Закарпаття вирощує чотири породи курей — редбро, мастер, фарм-колор та савер. Курку-несучку тримає рік, потому продає її на базарі. Дорослу курку забирають покупці по 20 гривень. Півень коштує 30 гривень. Більше за птицю не дають.
А Марія Орос із Ізи Хустського району продає своїх курочок дорожче — по 30 грн, а півнів по 40 грн. За курчат просить 8 грн.
— Ціна курей залежить від породи, — каже ветлікар із села Вилок Виноградівського району Віктор Прошко. Чоловік обслуговує десять фермерських господарств області, які вирощують курей. — Курки-несучки та бройлери дешевші, декоративні "японці" та м"ясисті "індійці" — дорожчі.
3 
1
Коментарі