Монахиня Артемія, 31 рік, із громади сестер Непорочної Діви Марії для п"ятьох дітей з різних сиротинців Львівської області стала матір"ю-вихователькою. У середині жовтня дві сестри Пристацькі Юля, 6 років, і Романна, 5 років, їхній 2-річний братик Назар та Надійка Гоба, 9 років, і 10-річна Вікторія Маніло вперше переступили поріг нового дому на околиці райцентру Золочів на Львівщині.
Триповерховий особняк, огороджений парканом із жовтого річкового каменю, між стовпцями немає сітки. Перед будинком дитячі гойдалки та гірка. Їх подарували дітлахам бізнесмени зі Львова. На дзвінок виходить монахиня, каже, що сестра Артемія поїхала до дитячого садка по трьох найменших дітей. Вона сама керує автівкою. За кілька хвилин у передпокої стає гамірно.
— Слава Ісусу Христу, — наввипередки вітаються діти. Пристацькі дуже схожі одне на одного: біляві та синьоокі. Юля та Романна перевзуваються у кімнатні капці, Назарові допомагає зняти чобітки сестра Артемія.
Діти пішли на другий поверх, а їхня мати-вихователька запрошує до невеликої кімнати.
— Із ними спокійно не поговоримо, — пояснює вона. — Хоча тепер уже легше, не те, що в перші дні. Зараз потрохи все налагоджується.
Матір"ю-вихователькою сестра Артемія стала після того, як настоятелька монастиря запропонувала створити сиротинець у порожньому будинку, що належав монахиням. Під час оформлення документів у Центрі соціальних служб їм порадили відкрити Будинок сімейного типу. У такому разі вихованців має бути щонайменше п"ять, максимум — десять. Діти можуть жити тут до 18 років. А якщо після закінчення школи вступлять до навчальних закладів у Золочівському районі, то залишатимуться, доки вчитимуться. При цьому вихованці матимуть статус дитини-сироти та всі належні пільги. Коли знайдеться сім"я, яка захоче всиновити дитину, то зможе це зробити.
— У квітні я пройшла курс навчання у соціальних службах, — розповідає сестра Артемія. — Думала, що це все буде складніше. Однак насправді складно було лише зібрати потрібні папери. Відкриття було 18 жовтня, а за два дні перед тим приїхали діти. Троє Пристацьких та Вікторія були золочівські, а Надю ми привезли зі Стрия. У неї батьки померли. У батька був туберкульоз, а мама пила. Надю від них забрали рік тому, вона жила у стрийському "Родинному домі" — це такий маленький інтернат.
Діти кличуть виховательку сестрою Артемією, інколи мамою. Монахиня їх не виправляє.
Надійка та Вікторія ходять до четвертого класу Золочівської школи N3, менші — у садок.
— Наших школярок гарно прийняли у класі. Учителька поставилась із розумінням, бо з навчанням маємо багато проблем, — розповідає сестра. — Вікторія виросла в інтернаті, там ніхто не приділяв уваги навчанню, та й за Надійкою батьки-пияки не дивились. Дівчата розповідали, що в інтернаті один хтось писав домашнє завдання, а решта переписували.
Тепер із дівчатками щодня додатково займається сусідка-пенсіонерка, колишня вчителька.
Нагорі чути гамір. Сестра Артемія пропонує піднятися до дітей. На зустріч вибігає стрижена під хлопчика русява дівчинка у спортивних штанах та гольфі. Це Вікторія.
— Я вже уроки всі вивчила, — хвалиться вона. — Там задачі легенькі, на одну дію, а Надя ще дописує.
— Трохи обживемось, ще дітей візьмемо, — ділиться монахиня. — Плануємо десятьох ростити.
У Львівській області в 45 прийомних сім"ях виховують 67 дітей. У п"яти будинках сімейного типу — 28. Усього на Львівщині 2508 сиріт. Від початку року 55 дітлахів усиновили українські родини та трьох — іноземці.
3 
1
Коментарі