— Знаєте, скільки в Італії стрижка стоїть? 50 євро. Я би до вас рік за ці гроші ходила. Як сильно відросте, іду в китайську перукарню. Туди й італійці ходять. Бо там стрижка з миттям — 15 євро. Я голову сама помию перед тим, то взагалі 10 євро плачу. Стриже китаєць швидко — 3 хвилини, і готово. З ним не поговориш, бо італійською шпарить ще гірше, ніж я, — говорить Ірина Михайлюк, 53 роки.
Жінка у темних бриджах, із короткою зачіскою на світло-фіолетовому волоссі. У вівторок уранці заходить до перукарні "Ніжність" на вул. Куліша у Львові.
— Та ви що! 3 хвилини? А в нас півгодини стрижеш, а годину говориш із клієнткою, — перукарка 62-річна Міля Шапіренко розраховує старшу білявку, якій щойно фарбувала волосся. — Є такі пані, про життя яких я знаю більше, ніж найкраща подруга. Буває, такі таємниці розказують, як на сповіді священнику, — змітає волосся у совок, викидає у смітник.
— Дівчаточка, треба манікюрчик, бровки пофарбувати, стрижечку, — Ірина Богданівна сідає в крісло до манікюрниці, простягає руку з довгими нігтями. — Більш як 10 років працюю в містечку біля Рима. Раз на рік приїжджаю до родини. Першим ділом біжу до дівчат освіжитися.
"Ніжність" — найстаріша перукарня у Львові. Працює понад 50 років на першому поверсі австрійської триповерхівки. Вулиця не магістральна, але досить жвава. Поряд — торговельний центр "Магнус", багато магазинів одягу і техніки, туристичні агенції. Позмінно працюють 10 перукарів та дві манікюрниці.
— Плату за оренду й комунальні послуги ділимо на всіх працівників, — каже перукарка Ірина Малєєва, 62 роки. — Торік змінили вікна та двері на металопластикові та оббили бежевою вагонкою стіни. Працюю тут 38 років. Колись ми одні на район були, а тепер п'ять перукарень тільки по нашій стороні вулиці відкрили. У радянські часи назви не мали, була просто перукарня номер 23. Мій чоловік тут ще дитиною стригся, а йому 68 років. Кажуть, ще євреї до війни тримали на цьому місці перукарню.
У перукарні є чоловічий і жіночий зали, в кожному по три крісла, манікюрний стіл. За дерев'яною перегородкою — кімната для персоналу. На столі стоять кружки, пачка чаю. Перукарські крісла старі, оббиті червоним дерматином.
— А пам'ятаєте мою клієнтку пані Ангеліну? — втручається в розмову Ірина Борисівна. Розкладає гребінці й ножиці на столі перед дзеркалом. — Їй 90 років, і діти її, і внуки до мене ходять. Акуратна жіночка, волосся ніколи не фарбувала, але на стрижечку раз у місяць ходить. У нас ціни низькі, тому йдуть. Буває, навіть якщо переїжджають в інші райони, то все одно до нас стригтися їздять.
Жіноча стрижка у "Ніжності" коштує 30 — 50 грн, хімічна завивка — від 70 грн, фарбування волосся — від 40 грн, мелірування — від 45 грн, укладка 30 — 50 грн, чоловіча зачіска — 25 грн. Інструменти, косметичні засоби перукарі купують за власні гроші.
— Зараз, дивлюся, по вулиці молодьож з косичками гуляє. Колоски в три ряди плетені, так гарно. Я вже не навчуся, бо поліартрит руки скрутив, — Ірина Малєєва показує вузлуваті пальці. — Але таку "бабету" чи "халу" з начосами можу зробити, як ніхто. Мода завжди вертається, а нас учили то робити. Колись зачіски називали іменами акторів, модних фільмів. Приходить клієнтка, каже, зробіть мені "сесан" чи "аврору". Чоловіки — "підстрижіть під когутика". Мусиш випитувати, що то за "когутик" і як стригти.
7 
1
Коментарі
7