Єдина в Західній Україні лінія із пресування і сортування використаних пластикових пляшок діє з вересня в селищі Микулинці Теребовлянського району Тернопільщини. Щобудня сюди привозять тару із Тернополя та Теребовлянського району.
Сортувальний цех розміщений на околиці селища.
— Зверніть увагу — жодної шкоди екології. Навіть запаху специфічного нема. Бо ж ми не переробляємо пластик, а лише сортуємо, — проводить екскурсію по підприємству власник лінії Богдан Буртак, 37 років. Він є також директором фірми "Катруб", що вивозить сміття з обласного центру.
— Ми обслуговуємо близько 50 відсотків території міста. Побачили, що пластику люди викидають багато. А одна пет-пляшка на сміттєзвалищі розкладається 200 років. Встановили 450 сіток для пластику біля кожного свого контейнера в обласному центрі, ще сотню в Теребовлянському районі.
У цеху працюють 10 людей — восьмеро сортувальниць і двоє чоловіків, які пакують пресовані пляшки в тюки. Їх робочий день із 8.00 до 17.00. Яка зарплата — не кажуть.
— Вище середньої, — усміхаються жінки. Вони у спецівках, гумових рукавицях і нарукавниках. — Робота неважка. Та й кращої в селі все одно не знайдеш.
Білі пляшки — найдорожчі, бо виготовлені без барвників
Пляшки конвеєром автоматично піднімають на другий поверх. Жінки сортують їх за кольорами.
— Ціни на пляшки різні. Одна тонна коштує від 1,5 до 2 тисяч гривень. Білі пляшки — найдорожчі, бо виготовлені без барвників, вони екологічно чисті. Далі за вартістю йдуть сині, коричневі та зелені, — пояснює Буртак. — Відсортовані пляшки пресуємо. Одна машина відвозить 6–7 тонн використаних пляшок. Збуваємо їх на заводи із переробки пет-пляшок у Львів та в місто Баранівка Житомирської області.
За день лінія виготовляє приблизно п"ять тюків по 160–180 кг.
— Ми рік працювали над створенням цієї лінії. Їздили переймати досвід до Голландії, Німеччини. Вклали мільйон гривень. Потужність складає 500 тонн на рік, — продовжує Богдан Миколайович. — Усе обладнання українське. Лише мотор німецький.
Поки що лінія працює на половину потужності — три-чотири дні на тиждень. Із вересня тут уже розсортували понад 30 т пластику. Це близько 600 тис. пляшок.
— Зараз не сезон. Улітку роботи буде вдвічі більше, — переконаний Богдан Буртак. — Завдяки цій лінії 0,25 відсотка пластику потрапляє не на сміттєзвалище, а на переробку. У майбутньому плануємо збільшити цей показник до 2 процентів. Тут проблема не в кількості сіток для пластику. Можна тисячі їх поставити, щоб через кожні два кроки були. Головне, щоб люди викидали пластик саме у спеціальні контейнери. Бо зі сміттєпроводу вони до нас не потрапляють.
Смітники зі cклотарою вичищали бомжі
Львівська фірма "Екосервіс" переробляє використані пет-пляшки на гранули. Із них виготовляють волокна для килимів, синтетичні нитки та пет-пляшки. Окрім тернопільців, сюди звозять пластикові відходи комунальники з Калуша на Івано-Франківщині.
У Калуші побутові відходи сортують у чотири контейнери. В ящики із зеленою кришкою — скло, синьою — папір, у сітчасті контейнери — пет-пляшки, у коричневі — решту непотребу.
— Люди добре розрізняють, куди треба кидати пластикові пляшки, а от зі склом і папером ще трохи плутаються, — каже 52-річний Юрій Рекунов із міськради. — Пет-пляшки веземо на переробку у Львів, скло — у Франківськ, а папір здаємо місцевим пунктам прийому макулатури.
Мерія Калуша планує створити на міському полігоні спеціальну лінію, де сортуватимуть усе сміття. На це треба близько $3 млн.
Кілька років тому експеримент із сортування відходів провели в Рівному — на вулицях поставили контейнери для органічних відходів, скла, ганчір"я, пет-пляшок. Однак городяни скидали все однією купою. А смітники із склотарою швидко вичищали бомжі.
Подібний експеримент проводять зараз у Сихівському районі Львова. Недавно тут встановили 30 сіток для пет-пляшок.
— Жителі поки що активно долучаються до такого нововведення. Один контейнер наповнюють приблизно за три дні, — каже голова Сихівського району Іван Лозинський.
Два роки тому керівники Закарпаття та представники австрійської фірми "Аве груп Австрія" домовилися про масштабний проект. Область мали поділити на чотири зони, у кожній з яких мали збудувати перевантажувальні станції, окремий полігон для складання відходів і сортувальний завод. Однак жителі сіл, які мали б сусідити зі сміттєзвалищами, активно протестували проти цього. Інвестори пішли.
Вікторія ЦИМБАЛІСТА, Олена ВЛАСОВА, Марія САВКО
4 
1
Коментарі