"Назвала доньок Віра, Надія і Любов — щоби щасливі були. Дівчатка на сам Йордан народилися", — розповідає 44-річна Ірина Писарівська.
Вона винаймає двокімнатну квартиру в місті Новояворівську Яворівського району Львівської області. Два роки тому розлучилася із чоловіком. Про батька немовлят говорити не хоче. Каже, він заходить до них зрідка. Від першого шлюбу має 24-річного сина Ігоря. Він живе разом із колишнім чоловіком Ірини за 5 км — у селищі Шкло.
— Любочка поки що в лікарні. Вона народилася з маленькою вагою, всього один кілограм і 400 грамів мала. А Віра з Надійкою поїли і щойно заснули, — усміхається Ірина й веде до спальні.
У кімнаті на одному дитячому ліжечку поперек лежать сповиті у плюшеві ковдрочки немовлята. На них білі шапочки і блакитні сорочечки. Збоку на тумбочці розкладені дитячі креми, підгузки, повзунки.
— Це Надійка, — Ірина бере на руки дівчинку. — Вона найрухливіша. Коли ще в животі була, я постійно з нею контактувала — вона з правого боку лежала. Народилася з вагою 2 кілограми 150 грамів — на 200 грамів менше від Віри. Тепер сестричку наздогнати хоче.
У Львівській обласній клінічній лікарні Ірині робили кесарів розтин. У породіллі артеріальний тиск підскочив до 200. Однак все обійшлося, донечки народилися здоровими. Їх Ірині принесли через три дні.
— За той час вони звикли до пляшечки, тому не хотіли грудей брати. Годую їх сумішшю "Нутрілон". Хочуть їсти щогодини. Уночі біжу на кухню, готую суміш, годую діток і засинаю. За годину знову зриваюся. І в день відіспатися не можу — треба й собі їсти приготувати і попрати.
Віра прокидається, починає плакати. Ірина кидається на кухню, приносить у пляшечці суміш. Лівою рукою годує Віру, правою кладе собі на коліна Надійку.
Як я піду, коли в нього інша жінка
Розповідає, що допомагають мама Марія та братова жінка Людмила:
— Вони у Яворові живуть — за 11 кілометрів звідси. Приїжджають по черзі. Я мамі довго не казала, що матиму трійню — не хотіла їй завдавати стресу. А син одразу все знав, підтримував мене. Ігор — старший лейтенант, у Яворові у військовому містечку працює. Він нас часто провідує.
Ірина каже, що здоров"я її ніколи не підводило, тому була впевнена, що трійню виносить успішно:
— За час вагітності в мене були проблеми лише з високим тиском, трохи набрякали ноги. Але у вагітних таке часто буває.
Останні сім років Ірина торгувала у власній продуктовій крамничці. До того працювала вчителем музики.
— Тепер із грошима сутужно, — зітхає жінка. — Допомоги на дітей ще не отримувала — у соцзабесі сказали зачекати. На кожну дівчинку по вісім з половиною тисяч мають дати. Тоді й ліжечка, і візок буде за що купити.
Найбільша проблема для Ірини — житлова. Тимчасове помешкання їй надали друзі. Квартиру, в якій раніше жила у селищі Шкло, переписала на колишнього чоловіка. З ним розлучилися два роки тому.
— Мусила піти до нотаріуса і відмовитися від своєї частки, — каже Писарівська. — Цю квартиру він отримав, і я не хотіла мати скандалу. У нього вже інша сім"я.
Ірина ходила у Яворівську райдержадміністрацію — просила допомогти з житлом.
— У приймальні голови мені сказали: "А чого не йдеш до чоловіка жити?"— розповідає. — А як я піду, коли в нього інша жінка? Та й дітки мої — не його. Правда, голова адміністрації Степан Новосядло обіцяв помогти. Сказав, що поки що не знає, як це зробити, але подумає.
Міський голова Новояворівська Богдан Бач, 53 роки, запевнив "ГПУ", що разом зі Степаном Новосядлом допоможуть Ірині Писарівській.
— Народження трійні — неординарна подія для Яворівського району, — каже міський голова. — За останні 20 років це перший такий випадок. Поки що не маємо вільних квартир. Соціальне житло здаватимемо в експлуатацію за півроку. Думаю, до того часу знайдемо 400 тисяч гривень на трикімнатну квартиру для Писарівських.
1 
1
Коментарі