Ексклюзиви
Пʼятниця, 22 лютого 2008 07:09

Хворобою львівських губернаторів залишається корупція
7

Губернатор Львівщини Михайло Гладій (ліворуч, підняв руку) з президентом України Леонідом Кучмою (свистить) та Олександром Кваснєвським (крайній праворуч) у Львові. За ними стоїть тодішній мер міста Василь Куйбіда. Фото 1998 року
Фото: фото: Ігор СЕНКАЛЬСЬКИЙ
Петро Олійник
Степан Давимука
Микола Горинь
Степан Сенчук

Петро Олійник протримався у кріслі губернатора три роки. Усі намісники приходили до влади на хвилі високої підтримки, але йшли під звинувачення в корупції, розкраданні майна, лобіюванні бізнесу. Винятком можуть бути хіба що Микола Горинь і Олександр Сендега.

Петра Олійника, 50 років, призначили губернатором у лютому 2005-го. За півроку до Львова приїхав заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль із серйозними звинуваченнями.

— Закони на території Львівської області не діють, — говорив генерал Москаль.— Я не можу зрозуміти галичан. Вони вийшли на вулиці й повалили стару тоталітарну систему, але чомусь десятиріччями миряться з бандитським приниженням.

Заступник міністра вимагав розпустити львівську міліцію й набрати нових людей. Наведена ним статистика приголомшувала. З 1992 року на Львівщині не розкрито 59 резонансних убивств, хоч імена замовників і кілерів відомі. Область досі б"є рекорди за кількістю викрадених автомобілів. Хабарі від львів"ян вимагають навіть у морзі.

За останні 10 років незалежності Львівщину негласно розділили на сфери впливу між правоохоронними органами і місцевою владою.

Чиновники контролювали  приватизацію, землю, бізнес, розподіл місцевого бюджету. Міліції дісталися дороги, наркотики і бандити, спецслужбам — кордон і гральний бізнес, податковій — податки. І жодних серйозних корупційних справ.

Останніми роками вголос називають з десяток сімей, між якими поділена область. Для жодного губернатора не було таємницею, хто з них і яким шляхом розбагатів на мільйони доларів. Хто — на кордоні. Хто — на приватизації. Хто — на хабарах. Один із місцевих олігархів запрошував владну верхівку паритися в сауні. Хто не приходив, ризикував залишитися без посади. Із його подачі змінили начальника управління СБУ. Новим призначили сусіда олігарха по Брюховичах.

Колись вони мали спільний бізнес у Червонограді й не поділили перший мільйон

Про все це Петро Олійник знав. Але навіть за широкої підтримки населення нічого не зміг вдіяти. Львівщина продовжувала пожинати лаври корумпованого регіону. Серйозний бізнес оминав область. Нові підприємства почали будувати в Івано-Франківську, Ужгороді. Коли у Львівській області закрили кордон із Польщею, населення піднялося на масові акції. Останнє десятиліття край живе завдяки заробітчанам і чиновникам. Найпрестижнішими стали професії митника, інспектора ДАІ й податківця. Їхні палаци помітно виділяються на фоні зубожілого населення.

Львівських губернаторів можна умовно поділити на романтиків і прагматиків. Перші правили з 1990 по 1997 рік. Найяскравіший герой того часу — В"ячеслав Чорновіл.

Степан Давимука, 61 рік, став керувати облвиконкомом, коли на Львівщині переміг демократичний блок і комуністи опинилися в опозиції. В"ячеслава Чорновола тоді обрали головою облради. Це був час ідейних людей, які нищили стару систему. Навіть тоді не стихали корупційні скандали. Найвідоміший — боротьба за "Гранд-готель". Була замішана влада, міліція й бандити. На вул. Науковій убили бухгалтера, що підтримував одного з власників. Пізніше — справа дітей, яких перепродували за кордон.

Степан Давимука після губернаторства пересів на 10 років у крісло керівника регіонального відділення Фонду держмайна України. Зараз він — народний депутат України за списком БЮТ.

Микола Горинь, 63 роки, керував Львівщиною з 1995 по 1997 рік. Запам"ятався безкомпромісністю і війною з аграрниками, які хотіли приватизувати область. Найпопулярніше звинувачення того часу — "Микола сам не бере і нам не дає".

Нині Микола Горинь працює заступником голови Львівської облради.

Михайло Гладій, 56 років, двічі був губернатором Львівщини. Уперше — з 1997 по 1999 рік. Аграрна команда Гладія провела масштабну операцію з розподілу  власності. Почали з контролю над горілчаною й харчовою промисловістю. Закінчили масовим призовом чиновників до Аграрної партії. З благословення Гладія на Львівщині Сергій Медведчук став збирати податки й реально керувати областю.

Найкумедніший випадок за роки незалежності стався саме під час губернаторства Гладія. Щоб заспокоїти революційну львівську публіку, президенту Леонідові Кучмі довелося по-козацьки свиснути. Після чого народилася коломийка: "В Коломиї камінь тріснув, а у Львові Кучма свиснув". Нині Гладій керує громадською організацією "Аграрна палата".

Покійного Степана Сенчука вважають найсміливішим губернатором. Він керував із 1999 по 2001 рік. Як бізнесмен, контролював місцеву еліту й депутатів обласної ради економічними методами. Був найвпливовішим губернатором. Але посварився з Медведчуками. Поставити Сенчука на місце з Києва прислали Михайла Гладія. Він не міг простити Сенчуку, що той виявився багатшим.

У лютому 2005 року Степан Сенчук був розстріляний у власному "лексусі". Вбивцю не знайдено.

Мирон Янків, 57 років, пробув губернатором найменше — з квітня 2002 по червень 2003 року. Пережив Скнилівську трагедію. Зажив слави найобережнішого.

Янків представляв у західному регіоні Міжнародну торгово-промислову палату, потім став радником Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО.

Олександр Сендега, 55 років, запам"ятався порядністю й нейтралітетом. Не входив до жодного угруповання. Позбавлений підтримки кланів і партій, був приречений.

Зараз Сендега очолює газопромислове управління "Львівгазвидобування".

Останній львівський губернатор Петро Олійник прославився війною з місцевим олігархом Петром Димінським. Кажуть, колись вони мали спільний бізнес у Червонограді й не поділили перший мільйон. Димінський за весь час губернаторства Олійника не припиняв говорити, що владне крісло дається не для заробляння грошей.

Після звільнення Олійника Димінський почав  настирливо лобіювати на посаду губернатора Леоніда Мельника, партнера з енергетичного бізнесу. Останній свого часу як віце-губернатор сприяв завезенню на Львівщину з Угорщини десятків тисяч тонн шкідливого гудрону, які досі не знають, де подіти. Це він переконував, як усе легко можна спалити на Добротвірській ТЕС.

Зараз ви читаєте новину «Хворобою львівських губернаторів залишається корупція». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода