Детективу Михальському рекламу роблять телесеріали

 

44-річний Ярослав Михальський із міста Калуш Івано-Франківської області працює професійним нишпоркою. Він — перший і єдиний на Прикарпатті приватний детектив із ліцензією.

Зустрічаємося у кав"ярні в центрі Калуша. Ярослав Михальський середнього зросту, у чорній кашеміровій куртці, чорних штанах. Палить цигарки "Бонд". Каже, що справжній детектив не повинен привертати до себе увагу.

— Із клієнтами майже завжди зустрічаюся в кафе, — розповідає Михальський. — Маю місце в офісі у свого друга-адвоката, але більшість людей не хочуть там "світитися".

Калуський Шерлок Холмс за фахом історик, та має й спеціальну освіту. У 1992–1995 роках працював у райвідділі СБУ. У спецслужбах швидко розчарувався.

— Думав, що їздитиму по закордонах, а отримав рутинну й нецікаву роботу, — згадує Михальський. — Усе треба було робити тільки за вказівкою і з дозволу. Тому пішов на приватне підприємство, займався пошуком інформації про конкурентів, вираховував махінаторів, аналізував ринок. Там і вирішив стати детективом.

Ідею Ярослав виношував кілька років, вивчав закордонний досвід, законодавчу базу. У серпні зареєструвався приватним підприємцем. До бюджету Калуша щомісяця сплачує 50 грн єдиного податку.

— Допоміг одному бізнесменові вивести на чисту воду співвласника, який крутив махінації й вимивав гроші з підприємства, — розповідає Михальський про першу справу. — Відтоді без замовлень не сиджу, хоч мої послуги не дешеві. Люди, навчені кінофільмами, розуміють, що краще звернутися до детектива й отримати якісні послуги, аніж шукати правди в міліції.

Найчастіше Михальському доводиться розв"язувати чужі сімейні проблеми.

— Через ці кляті серіали багато хто думає, що детектив — це людина, яка вистежує суто подружні зради. Коли реєструвався як підприємець, жінки аж пищали від радості: "Тепер знатимемо, чим займаються наші чоловіки!". Насправді жінки відчувають, коли їх зраджують, тому приходять до мене частіше, аніж чоловіки. Здебільшого вони вже знають, де, о котрій годині благовірний може побачитись із коханкою. Це полегшує мою справу. Я вистежую коханців, фотографую їх чи знімаю на відео.

Для роботи приватний детектив використовує власні "жигулі".

Жінки відчувають, коли їх зраджують

— Непримітні сірі "жигулі" найкраще підходять для стеження. Дорога іномарка відразу впаде у вічі. А от "вести" клієнта пішки — найскладніше завдання. Будь-якої миті можуть вичислити.

Зовнішнього стеження Михальський навчився в інституті СБУ в Києві.

— Людей, які цим займаються, називають "топачами", — розповідає детектив. — Дуже важливо триматися від людини на певній відстані, поводитися природно, запрошувати на прогулянки знайомих. Мене, слава Богу, ще ніхто не помітив. А от моєму помічникові ледь у вухо не дали. Мали якось клієнта, який ходив "наліво", кілька днів "топали" за ним. Тоді він запідозрив мого напарника — просто почав упізнавати його. Підійшов, сіпає за одяг, кричить. Але напарник не розгубився: "Чого хочете? Я тут живу, а от ви що тут робите?". До речі, клієнт виявився міліціонером. Люди різні трапляються, тому маю при собі пневматичну зброю.

Ярослав каже, що українські детективи відрізняються від закордонних колег.

— Проблеми в нас однакові — подружні зради, неслухняні діти, нечесна бізнес-конкуренція тощо. Але за кордоном наша робота захищена законом, а в Україні тільки-но з"явився проект закону про приватну детективну діяльність, перше читання у парламенті пройшов. Окрім того, у Європі дозволяють прослуховувати мобільні телефони, а у нас це заборонено. Зрештою, я не можу прийти в державні органи і представитись детективом — так ніхто мені нічого не скаже. Доводиться отримувати потрібну інформацію іншим способом, але то вже професійні таємниці. Монополією на право отримання інформації володіють міліція та СБУ. Я їм дороги не переходив, тому ці служби претензій до мене не мають.

Детектив повинен мати спецтехніку. Найпростіша камера, від якої мало користі, коштує $50. Складніший комплект відеоспостереження — від 500 євро. Професійна техніка обійдеться у 4 тис. євро.

— Є бізнесмени, які замовляють дорогу техніку для підслуховування в офісах, у будинках. Розставити її — ціле мистецтво. Треба врахувати товщину стін, наявність комунікацій. Дуже важливо знати всіх мешканців чи працівників офісу в обличчя, пам"ятати розпорядок їхнього робочого дня, щоби не потрапити на очі. Часто доводиться працювати вночі. Але це не перепона, бо живу сам — дружина Галя померла сім років тому, а син Олександр учиться в Івано-Франківську на програміста.

Приватний детектив визнає, що почасти його робота не зовсім законна.

— Збирати інформацію про приватну особу дозволено лише з її дозволу. Отут і починається моя творчість. Приміром, сфотографував я когось із коханцем. Але як вони докажуть, що це втручання в особисте життя? Може, я просто фотографував горобців, а хто помістився у кадрі — це вже не мій клопіт, — сміється Ярослав. — Хоча морально готовий до того, що на мене можуть подавати до суду.

У Михальського є кілька помічників. Він планує створити цілу детективну агенцію, яка працюватиме не лише в Калуші, а в усій Західній Україні.

×