Що вас найбільше лякає у селі?

Дарія П"ятківська, донька дитячої письменниці Іванни Блажкевич із Тернопільщини:

— Тепер на вулицю страшно вийти. Молоді люди п"ють, навкруги розпуста. Самі дискотеки в голові. А назад із тих танців вертаються, то смітять страшенно. Потім треба йти в сад, збирати їхнє сміття. Їх цікавлять тільки фільми жахів, серіали й еротика. Мріють про одне: як би за кордон виїхати.

Молодь колишню і теперішню не зрівняти. Колись у нас були дві опори — церква і Будинок культури. Діяло товариство тверезості, й пам"ятник тверезості був.

Іван Мигович, колишній депутат Верховної Ради:

— Днями відвідав могили своїх батьків, родичів. Об"їздив чотири села рідного Свалявського району Закарпаття — Березники, Мала Мартинка, Лопушанку, Стройне. Побачене та почуте вразило. Через кризу люди працездатного віку повернулися із заробітків із Чехії, Москви і тепер сидять удома. Через безвихідь у депресії. Аби згаяти час, молоді хлопці вештаються районним центром, збираються компаніями у барах, кафе, напиваються, а потім ідуть у сільські клуби на дискотеки і там улаштовують групові бійки. У селі Стройне недавно дуже побилися свалявці та місцеві. Люди старшого віку скаржаться, що ввечері бояться пройти селом, аби не потрапити під гарячу руку п"яним.

Мирослав Сеник, голова Львівської обласної ради:

— Я сам із села, народився в Кам"янках на Тернопільщині. У той час сільська молодь не вживала алкоголю. Часто зустрічались під церквою, а туди хто п"яний прийде? Ми б одразу прогнали. Найбільше чекали великих релігійних свят — Різдва і Великодня. На Паску після сніданку бігли до церкви гратися в різноманітні ігри. "Воротайчик" —  тоді така популярна забава. Як трохи меншими були, то збиралися на вигоні, грали у футбол. Вулицю, де я жив, кутком називали. Ми мали свою футбольну команду. Гуляли на вечорницях.  Хто тоді в місті навчався, танці модні привозили в село.

Степан Юрчишин, колишній футболіст "Карпат", "Динамо":

— Мене лякає, що в селах зникає спорт. Ми як були молодими, то тільки й жили ним. Приганяли в обід корів — і швидко бігли у футбол на вулицю грати. В неділю після церкви теж збиралися копати м"яча. Взимку в хокей грали, хоч і ковзанів на той час ні в кого не було. Танці недолюблював, та й брат старший додому відправляв уже о дев"ятій вечора.  А тепер трохи лячно. В селі, де живуть батьки, є великий спортзал. Та людей у ньому ніколи нема. Навіть не знаю, чим займаються.

×