Вісім місяців тривав проект "Доступна Львівщина очима незрячих". За цей час в обласному центрі озвучили входи у міські театри, філармонію, залізничний вокзал, облдержадміністрацію, в управління соцзахисту, міську раду, поліклініки. Поставили пристрої, які цокають. Ними обладнали також 45 світлофорів у Львові та області.
— Проект фінансували ООН і міністерство закордонних справ Данії. Виділили 100 тисяч гривень, — розповідає координатор проекту 42-річна Оксана Потимко, директор обласного осередку Українського союзу інвалідів. Утративши у 25 років зір. Закінчила Львівський університет ім. Франка, захистила кандидатську. Працює доцентом Інституту післядипломної педагогічної освіти.
— У квітні видрукували 22 інструкції до лікарських препаратів шрифтом Брайля. Це збірки описів 103 найпопулярніших ліків. Вони також записані на 500 аудіодисках. Сліпим важко ходити по поліклініках, звертаються по пораду до фармацевта. Тепер в аптеках Шевченківського району, де найбільше незрячих, вони можуть попросити книжку і самі прочитати інструкцію. А диск безкоштовно взяти додому.
Чиновники оперують мільйонами, коли йдеться про ремонт фонтана, встановлення лав. Як вам удалося вкластися у таку суму?
— Незрячі бережуть кожну копійку. Я вихідними по ночах півтора місяця писала проекти. Обдзвонювала всі видавництва і питала, де дешевший друк. Шукала по Україні виробників дешевих озвучувальних пристроїв. Мені смішно, коли я чую, що за 200 тисяч гривень місто косить траву в парку. З гранта нам дозволили взяти лише 400 гривень для комп'ютерника. Я уперше цього року отримала зарплату 540 гривень.
Що ще плануєте зробити?
— Запровадити інклюзивне навчання незрячих дітей у звичайних школах. Зараз в області є одна спецшкола для сліпих — у Львові, ще дві для тих, хто недобачає, — у Підгірцях та Нагуєвичах. Торік ми вперше посадили незрячу дівчинку, 6-річну Ангеліну Неволько, за парту звичайної школи у селищі Великий Любінь Городоцького району. Зараз вона закінчує перший клас. Спеціальний комп'ютер, іншу техніку для навчання дали шведи. Це перший випадок в Україні, коли дитина вчиться у загальноосвітній школі. Управління освіти узагалі не доклалося. Батьки незрячої дитини можуть звертатися до керівництва школи, куди хочуть віддати малюка. Директор має зв'язатися з нами. Ми позичимо необхідну техніку для навчання.
Часто доводиться випрошувати щось у влади?
— Обласна рада допомагає організовувати концерти талановитих незрячих виконавців.
Зараз їдемо до Польщі, де будуть три виступи. Область виділяє 30 тисяч на 50 людей. Це на дорогу, проживання і харчування. Виходить по 600 гривень на кожного. Будемо жити в школі. Якби нам дали менше, спали б на вокзалі.
2008-го в підвалі на вулиці Городоцькій голландці зробили ремонт у фонді реабілітації сліпих за 250 тисяч гривень. Старе приміщення зберегли для міста. Ми думали, нам хоча би знизять плату за компослуги. Натомість міськрада виставляє рахунки на рівні прибуткової організації — близько 2 тисяч гривень на місяць.
Скільки інвалідів із зору є в області? Яка в них пенсія?
— Близько 4 тисяч. Пенсії дуже різні. Якщо дитина втратила зір до 18 років і ще й годувальника, отримує 2 тисячі. Якщо у 18-19, то лише 900 гривень.
Чи багато сліпих працевлаштовані?
— 15 відсотків. Деякі підприємства беруть на роботу незрячих формально, щоби мати пільги від держави. Забирають їхні трудові книжки, платять 200 гривень.
У Швеції інваліди із зору працюють за 88 спеціальностями — юристи, викладачі, інженери, звукорежисери. Ми спитали сліпого поліцейського, чим він займається на роботі. Той здивувався. Каже, у поліції є низка підрозділів, які не затримують злочинців.












Коментарі