Ми нарікаємо, що ліси наші нещадно вирубують, засмічують, мисливців і браконьєрів більшає, а звірини меншає. Натомість працівники Львівського обласного управління лісового господарства кажуть, що за останні роки звірів значно побільшало.
До прикладу, якщо 2000 року було сім тисяч козуль, то тепер їх стало 11 тисяч. Значно побільшало зайців, кабанів, ведмедів. Більше того, у наших лісах з"явилося 44 лані та 16 муфлонів. Раніше цих тварин на Львівщині не бачили.
Начальник відділу мисливського господарства "Львівлісу" 46-річний Василь Бурмас каже, що поголів"я "піднімають" важкою працею:
— По-перше, охороняємо звірину. По-друге, останніми зимами активно її підгодовуємо — сіном, зерном, силосом. Дуже важливо, щоб звірі їли сіль, — розповідає лісівник. — Кабанів побільшало, бо ми розводимо їх у вольєрах. Деяких тварин завозимо: муфлонів — з Івано-Франківщини, благородних оленів — з Київщини, а ланей закупили аж у Польщі. Повірте, це все колосальна робота, адже з кожним роком мисливців стає щораз більше, та й браконьєри не сплять.
Кабан бачить не вище метра над землею
Ми відправилися рахувати звірів у лісі біля села П"ятничани Стрийського держлісгоспу. Це робиться методом "загінок". На словах виглядає все просто: 16 людей стають в ряд на відстані 50–100 м одне від одного. Ще 16 ідуть лісом назустріч і криками та свистами заганяють лісових мешканців до "лічильників". Звірів, нарахованих в обліковому квадраті, множать на кількість таких квадратів на звітній території. Лісівники кажуть, що похибка такого підрахунку не перевищує 15%.
Нас розставили у чотирикутні дерев"яні загорожі, що їх мисливці називають "номерками".
За цими низенькими парканчиками кабан людину не помічає, бо бачить не вище метра над землею. Навіть якщо звір вискочить прямо на "номерок" із людиною, то пробіжить повз, уздрівши лише дерев"яні палиці.
— Та ви не переживайте! — підливає масла у вогонь 31-річний директор Стрийського держлісгоспу Ростислав Павлів. — Якщо на вас бігтимуть кабани, скажіть їм "цик!" — мають обминути. А от якщо буде бігти лось, то "цик" не поможе. Краще зійдіть з його дороги.
Зрозуміло: кабани — "цик", лось — відійти. Лише б не переплутати.
Нас із фотокором ставлять на самій лосячій стежці. Лісівники попереджають — одне слово — і лось до нас не підійде, бо найменший шурхіт чує за кількасот метрів. Стоїмо мовчки. Десять хвилин. Двадцять хвилин. Півгодини. Лося нема. Здалеку насувається шум. З часом розрізняєм окремі крики лісівників:
— Ану вилазь звідси! Еее-ооо!
Загінники повернулися. Кажуть, що дорогою бачили, як чкурнули в ліс кілька зайчиків та косуля.
Ще одна "загінка". Ще півгодини.
— Еее-ооо!
Знову не фарт. "Лічильники" із сусіднього "номерка" кажуть, що бачили зайця, косулю і здоровенну сову, яка пролетіла так низько, що ледь шапок не позривала. Нам знову не поталанило. Пропонуємо місцевому загінникові ковток бальзаму для зігрівання. Чоловік середніх років у потріпаній фуфайці ґречно відмовляється. Каже, що "сьогодні вже й так...".
Дівчина із сусіднього "номерка"
б"є себе в груди, що бачила лося
Переходимо на наступний квадрат. Підчас "загінки" вже не такі мовчазні. Стоїмо по команді "вільно", не надто вдивляємся в гущавину. І тут... Прямо на нас біжить вепр. На вигляд — кілограмів 200. А за кілька метрів від нього, ламаючи гілля, суне ще один. Швидкість посереднього "Запорожця". Не панікувати.
— Цик, цик, цик, ци-ик! — зачастили ми.
Пронесло. Очевидці події кажуть, що вже не такі вони були великі, та й бігли не так швидко і зовсім не на нас. Можливо. Сповнені емоцій, повертаємося до автомобіля. Дівчина із сусіднього "номерка" б"є себе в груди, емоційно жестикулює й переконує всіх, що бачила лося. Дивується, що його більше ніхто не бачив. Дорогою лісівники запевняють, що нічого в цьому дивного нема. На то він і ліс, щоб тут жили лосі.
1 
1
Коментарі