Упродовж п"яти днів під час повені семеро водолазів Івано-Франківського річково-координаційного центру працювали майже без сну. Рятувати людей почали з ночі 25 липня в Коломийському, Снятинському й Тисменецькому районах.
Івано-Франківський річково-координаційний центр МНС проводить рятувальні роботи також на водних об"єктах Львівської, Волинської та Закарпатської областей. Водолази чергують на водоймах, рятують потопаючих, шукають тіла утоплеників. З 26 липня витягли з води 23 загиблих, врятували 138 людей.
— Ми проснулися 25 липня в половині першої ночі, гриміло, лив страшний дощ, нічого не було видно. Через сильний гін води важко було щось зробити, — розповідає начальник річково-координаційного центру в Івано-Франківську Микола Галько, 57 років. — Нас підняли по тривозі й направили в Корнич.
Микола Галько — колишній командир бригади атомного підводного човна, 30 років прослужив на Тихоокеанському флоті. Каже, за 10 років роботи на Прикарпатті вперше потрапили в таку надзвичайну ситуацію.
У селі Корнич Коломийського району з-під води було видно дахи будинків. За кожну годину вода піднімалася на 2–3 м, рухаючись із середньою швидкістю 12 м/с. З вертольоту водолазам повідомляли, які населені пункти найбільше затоплює. У Запрутті семеро селян сиділи на деревах та даху колишнього колгоспу. Вони були розгублені, бо вода прибувала та зносила на шляху все. Господарі на обійстях не встигли випустити зі стаєнь худобу.
— Був масовий психоз, народ накидався на нас, — розповідає лікар Мирослав Яворський, який надавав потерпілим першу медичну допомогу.
— Ми працювали тільки в найскладніших районах, — каже Галько. — Допомагали водолази з інших служб, але вони не атестовані. Ці хлопці сидять на озері, хтось там буде топитися, то вони допоможуть.
Вчасно врятувати тих, хто тоне, водолазно-рятувальна служба не завжди може — бракує працівників і технічних засобів. На Західній Україні тільки Івано-Франківський річково-координаційний центр атестований. Решта працюють "на ентузіазмі".
— Немає кому робити, — скаржиться Микола Галько. — В Україні фахівців, які нам потрібні, готує військово-морський інститут у Севастополі. У Харкові нещодавно відкрили школу, але вони не мають бази.
— Не бояться лише дурні, — говорить про стихійне лихо наймолодший водолаз Івано-Франківського річково-координаційного центру Степан Дрібко, 20 років. — Першу добу з води не вилазив.
Дрібко зізнається, що після повені припинив вести свій рахунок врятованих людей.
Прикарпатським рятувальникам нині потрібно два човни, нові водолазні костюми та жилети. Один човен пробили, коли наштовхнулися на паркан під водою.
Водолаз у середньому отримує 2 тис. грн на місяць із преміями.
2 
35413
Коментарі
1