Два останні місяці дискусії навколо Джуліана Ассанджа і його дітища "Вікілікс" охоплювали переважно другорядні речі: чи справді він хоче змінити людство, чи є безвідповідальним марнославцем? Чи заслуговує на в'язницю, чи має стати героєм? Індивідуальним мотивам його дій не надавали принципового значення.
Зливання в інформаційну мережу секретної інформації — це щось на зразок використання щойно винайденого вогню або колеса. "Вікілікс" став першим кроком до нової епохи. Її прикметою буде відсутність секретів.
Ми досі можемо дозволити собі говорити вдома на кухні одне, а на людях — інше. Бути хижаками, а удавати доброго Дідуся Мороза, прикриваючи свої нехороші справи або риси красивими словами.
Із появою нових способів зчитування інформації можливостей брехати дедалі меншатиме. Рано чи пізно людина навчиться читати думки. Потреба в шпигунстві відпаде.
Люди змушені будуть жити за умов, коли всі знають, що в кожного в голові. На особистісному рівні годі буде подумати про когось "ідіот", а в очі називати розумником, щоб не образити. Держави не зможуть таємно готуватися до війни.
За умов інформаційної відкритості люди повинні будуть учитися домовлятися між собою. У стосунках пануватиме нова мораль. Брехня втратить сенс, адже її неможливо буде приховати.
Найуспішнішим виявиться не той, хто красивіше бреше, а той, хто найкраще вміє аналізувати й систематизувати інформацію — такий собі найпотужніший розум.
3 
1
Коментарі