Італійський археолог Маттео Борріні, який виявив у 2009 році "Венеціанського вампіра", сформулював теорію походження легенд про вампірів. Він пов"язує це й давній забобон з тим, що люди погано уявляли собі, як відбувається розкладання трупа.
Борріні розкопував братську могилу жертв чуми, яка вразила Венецію в XVI столітті. У березні 2009 року він знайшов у ній жіночий череп, у якого рот був заткнутий цеглою. За словами Борріні, це був один з традиційних ритуалів, до яких вдавалися в Європі в середні століття, щоб позбутися від вампіра.
Щоб відповісти на питання, чому саме цю жінку венеціанці XVI століття прийняли за вампіра, Борріні провів комплексне дослідження. З"ясувалося, що череп належав жінці 60-70 років. Експерти також встановили, що жінка харчувалася в основному овочами і хлібом, тобто належала, очевидно, до нижчих верств суспільства.
Борріні припускає, що венеціанські могильники, розкопавши масове поховання, щоб скинути туди нові трупи, виявили, що у напіврозкладеного тіла рот забруднений кров"ю. Крім того, в роті у небіжчиці, ймовірно, був шматок савану, наче вона його гризла. Вирішивши, що жінка стала вампіром, венеціанці вирвали їй ікла і забили рот цеглою, щоб вона не змогла стулити щелепи.
Кровотеча з рота і з носа трупа має медичне пояснення: при розкладанні кров втрачає клітинні структури, стає більш рідкою і стікає під дією сили тяжіння. Якщо голова трупа виявляється внизу (що часто буває в масових поховання, де тіла повалені абияк), кров може витекти з рота і з носа. Саван може до неї пристати і порватися. Все це разом і створює враження, що труп ожив і почав гризти свій саван і пити людську кров.
3 
1
Коментарі
6