20 липня справили дев'ятини за 35-річним Юрієм Яценком з Кременчука на Полтавщині. Загинув під час диверсійного нападу під Авдіївкою на Донеччині. Брав участь в АТО півтора місяця. Служив старшим навідником у 58 бригаді. Контрактник.
"Юрій загинув 12 липня. Востаннє говорив з ним по телефону за три години до смерті. Звичайна розмова: як справи, що робиш. Сказав, що йде у наряд. Був спокійним. Чув через слухавку постріли. Потім подзвонили з військомату, сказали, що Юри вже немає в живих. На Алеї слави поховали 37-им", — розповів двоюрідний брат Юрія 45-річний Валерій Василенко.
Юрій навчався у Кременчуцькому училищі на зварювальника. Кілька останніх років працював на приватних фірмах різноробочим. Любив футбол і хокей.
"Брат на десять років молодший. Виріс на моїх очах. Маму втратив, коли був в армії, батько також помер. Рідних братів-сестер не мав, тому горнувся до мене, як до найближчої рідні. Часто мені допомагав. Знайде кращу роботу, де більше платять, одразу мене кличе. Був проворнішим за мене", - додав брат загиблого атовця.
"Якось я поламав стегно. Потрапив до лікарні, зробили операцію. Брат приходив мало не щодня: то ліки купить, то їсти принесе. І так майже місяць. Був добрим, дітей любив. Один син рідний, донька - прийомна. Взяв жінку вагітною. Знав, що дитина не його, але доньку любив, як свою. З ними часто на дитячому майданчику гуляв, брав на ковзанку. В серпні у доньки - День народження. Іван планував приїхати додому у відпустку. Дуже хотів звозити дітей на море"
У Юрія залишилося двоє дітей: 5-річний син Назар і донька Марія, 7 років.
Коментарі