15 грудня 2000 року у Києві почалась організована акція розслідування вбивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе та причетності до неї тодішнього президента України Леоніда Кучми. Вона тривала до весни наступного року.
Георгій Гонгадзе зник у вересні 2000-го. Він відомий своєю критичною позицією до Кучми. Це спричинило суспільний резонанс, який посилився після виявлення 2 листопада у лісі обезголовленого тіла, яке належало Гонгадзе.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Убивство Шеремета: МВС знає, хто є замовником і виконавцем
Голова Соціалістичної партії Олександр Мороз назвав замовником вбивства журналіста Кучму, а організатором злочину - міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Як доказ він оприлюднив фрагменти записів розмов у кабінеті президента, зроблених майором СБУ Миколою Мельниченком. На записі чути, що Кучма, глава адміністрації Володимир Литвин, Кравченко та керівник СБУ Леонід Деркач обговорюють діяльність Гонгадзе.
Представники парламентської опозиції висунули вимогу створити тимчасову слідчу комісію і 30 листопада 2000 року звернулися до Генерального прокурора України Михайла Потебенька з вимогою перевірити ці факти. 12 і 14 грудня у Верховній Раді продемонстрували відеозаписи зі свідченнями Мельниченка. Після перегляду парламентарі зажадали відставки Деркача та Кравченка.
15 грудня на Майдані Незалежності встановили намети. Демонстранти вимагали чесного розслідування вбивства Гонгадзе. 19 грудня створили громадський комітет "За правду!", ініційований Маркіяном Іващишином, В'ячеславом Кириленком та Євгеном Золотарьовим. До них приєдналися 24 політичні партії та громадські організації: СПУ, "Батьківщина", Український народний рух, "Реформи і Порядок", "Собор" та інші. Координаторами акції, яка отримала назву "Україна без Кучми", стали член правління Української Гельсінгської Спілки Володимир Чемерис та Юрій Луценко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Податковий майдан" перейшов у зіткнення із силовиками
Акція не здобула достатньої суспільної підтримки. 20 грудня, зустрівшись з активістами, Кучма пообіцяв забезпечити прозоре розслідування, відставку "силовиків" та створення тимчасової слідчої комісії у Верховній Раді.
2-га хвиля акції "Україна без Кучми" стартувала 20 січня 2001-го. Протестанти знову розмістили намети на Майдані Незалежності. Цього разу її підтримали у 15 містах України. 6 лютого опозиція зібрала в Києві мітинг з 5 тис. осіб, під час якого спалили опудало Кучми. Наприкінці січня під приводом ремонту Майдану Незалежності наметове містечко витіснила міліція на Хрещатик.
Мітинги і демонстрації з вимогами відставки Кучми і всіх керівників силових структур тривали до 1 березня 2001 року. Тоді міліція силою демонтувала наметове містечко протестувальників.
Фінальний акорд акції "Україна без Кучми" припав на Шевченківські дні. 9 березня між учасниками протесту та підрозділами міліції спеціального призначення "Беркут" відбулися масові сутички. Закінчилося все затриманнями та арештами сотень протестувальників.
16 вересня 2002 року, у 2-гу річницю зникнення Георгія Гонгадзе, створений на базі ФНС "Блок Юлії Тимошенко", Соціалістична і Комуністична партії та блок партій "Наша Україна" на чолі з Віктором Ющенком, стали організаторами нової акції протесту "Повстань, Україно". Основною вимогою стало проведення дострокових президентських виборів. Це означало продовження тривалої політичної кризи, яка завершилась Помаранчевою революцією 2004-го.
26 листопада 2004 року вчена рада Львівського національного університету ім. І. Франка позбавила Леоніда Кучму звання почесного доктора. Про це тоді повідомила пресслужба виборчого штабу Віктора Ющенка у Львівській області.
1 
79692
Коментарі