- Кордон із Росією ми не контролюємо. Перекрити його можуть тільки війська миротворчих сил. Інакше війна продовжуватиметься. Потрібно взяти під контроль усе, що пересувається в бік України, - каже голова Полтавського обласного відділення Української спілки ветеранів Афганістану полковник запасу 57-річний Юрій Цомартов.
Що зроблять миротворці?
- Після введення миротворчих сил там зможуть працювати представники ОБСЄ. Контролюватимуть і з'ясовуватимуть, з якого боку стріляли. Міжнародна спільнота матиме докази, наскільки російські війська беруть участь і хто вони - інструктори, регулярна армія. Наскільки вони поповнюють бойові та людські ресурси.
Росія веде пропаганду. Є неофіційна інформація, що кожен російський офіцер повинен пройти через Донбас. А якщо там є ще й матеріальний стимул, то Україна перетвориться в полігон, на якому загартовуватимуться російські війська і випробовуватиметься техніка.
Якщо не вдасться домовитися про миротворчу місію?
- Наслідки непередбачувані. Все залежить від того, які апетити має Путін та ЛНР-ДНР. Де межа тих компромісів, на які ми можемо йти? Яка ціна миру?
Треба удосконалювати армію, щоб ми могли протистояти самостійно нашим сусідам. Захід уже має сумніви, чи давати Україні зброю.
Нам потрібна ця зброя?
- Дуже потрібна, якщо плануємо воювати. У нас антитерористична операція. У світі всі антитерористичні організації ганяються за терористами. А ті - обороняються і беруть заручників. А в нас терористи наступають, а армія перебуває у пасивній обороні. Пасивна оборона - це три-п'ять чоловік загиблих за добу.
Якщо проводимо оборону, то нам потрібне оборонне озброєння. Особливо протитанкові засоби. Якщо будемо наступати - треба танки.
Наша армія навчилася воювати?
- Якби у нас не загорялись склади з боєприпасами, то був би запас на три фронти. А просто так вони не загоряються. Більше 20 років армія не водила, не літала і не стріляла.
Але солдати і офіцери вже навчились воювати. Офіцери, які отримали бойовий досвід, знають, що треба на війні. Задача армії - бути готовою до відбиття удару агресора з будь-якого боку. На жаль, це усвідомлено ціною великих втрат.
У чому прорахунки військового керівництва?
- Мені не зрозуміла військова тактика. Видавлюємо бойовиків із населених пунктів. При цьому самі заглиблюємося і потрапляємо в оточення. Тут має бути мобільна оборона, яка переходить у контратаки, нанесення флангових ударів, зосередження сил.
Планування армійських наступальних операцій нема. Це означає, що нема воєначальників, які можуть використовувати дані розвідки, виявивши слабкі місця в обороні противника, зосередити зусилля, сконцентрувати війська.
Ми зараз сидимо в окопі. Ідуть постійні обстріли. Чого чекаємо? Вони не можуть перейти в наступ, бо не вистачає сил і засобів. Якщо так - нам треба переходити до оборони, проводити інженерно-фортифікаційні роботи, ставити мінні поля, визначати танконебезпечні напрямки. Тобто організувати широкомасштабну оборону. Її створюють або щоб не допустити противника вглиб території, або створити умови, щоб можна було перейти у наступ.
1 
79692
Коментарі
6