90-річний Петро Підлетейчук з села Хімчин Косівського району Івано-Франківської області був хорунжим Української повстанської армії.
За участь в УПА 1953-го його засудили на 25 років таборів, п'ять років позбавлення прав і п'ять років висилки.
У концтаборі чоловік брав участь у Норильському повстанні 1953 року. З Gazeta.ua поділився спогадами про цей період.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як працювали хати-станиці в підпіллі УПА
"Причиною бунту стали погані умови утримання в'язнів. Раніше засуджених гнобили, вони були як раби. Ми ж молоді, нова сила. Створили спеціальний комітет. Одна група повстанців була в рудниках, а інша на зоні. Табірне керівництво намагалося одразу силою придушити повстання" - каже Підлетейчук.
Однією з умов в'язнів були переговори з представниками з Москви.
"До групи повстанців на зоні приїхав один. В'язні оточили й вимагали документи. Виявився якимось начальником з Красноярська. Прислали тільки для того, щоб відчепились. Довелось прогнати. Провокацій було багато, наприклад, підкидали якісь ножі, чи ще щось. Але ми навчились їх передбачати".
Повне інтерв'ю із Петром Підлетейчуком читайте в журналі "Країна" за 24 червня.
Норильське повстання — повстання політичних в'язнів Норильського концтабору, яке тривало з 26 травня по 4 серпня 1953 року. Передумовами до повстання стало прибуття в Горлаг етапів з ув'язненими, які вже мали досвід участі в табірних заворушеннях 1952-го, а також смерть Сталіна 5 березня 1953 року і той факт, що амністія поширилася лише на кримінальників та ув'язнених з малими термінами, відсоток яких у Горлагу був невеликий. Багато ув'язнених були політичними.
2 
79692
Коментарі