До побудови міста Прип'ять, центром межиріччя Дніпра і Прип'яті, було місто Чорнобиль. Перші згадки про нього датуються 1193 роком, коли сюди приїжджали князі з Києва на полювання. В царські часи половина населення були євреї, решта українці, білоруси і поляки. В місті діяло дві синагоги, православна церква, католицький костел.
З приходом радянської влади, Чорнобиль став районним центром. Тут жило 14 тисяч людей. Працював ливарний завод, в затоні ремонтували човни та кораблі Дніпровського річкового пароплавства.
Від Чорнобиля до атомної станції 28 км. За два дні після вибуху населення евакуювали. Залишились тільки міліція і пожежники. Також частина комунальників, яка обслуговувала місто. У місті розгорнули один з штабів ліквідації аварії. Але вже за рік сюди повернулась частина жителів. У 1990 році їх нараховували десь до півтисячі людей. У 2007 році залишилось 157 осіб.
Зараз у місті постійно живе до півсотні людей. Більшість з них — літні люди, які не змогли пристосуватись жити в інших місцях.
На вулиці Миру, 47 мешкає колишній вчитель 70-річний Михайло Шилан. Після 20-хвилинних блукань, знаходимо його ворота в заростях закинутих будинків. Вони пофарбовані у синьо-жовтий колір.
"В нас таких синьо-жовтих фурток є в трьох хатах, де живуть люди. Пофарбували, щоб виділятись", - пояснює чоловік.
Веде одразу до городу показати, які у нього зійшли сині фіалки. Тут же три вулики з бджолами на пнях. На сусідній хаті сидить руда білка і уважно спостерігає за нами.
"Я за професією вчитель музики. Але до вибуху працював в школі села Красне, що якраз напроти станції. А жили ми з дружиною Параскою тут в хаті. Вона два роки тому померла, то тепер сам, - розповідає Михайло Павлович. - Колись син хотів сюда переїхати. Навіть з сусідкою, яка виїхала, домовились, щоб вони в них жили. Але щось передумав".
Відколи живе сам своє подвір'я перетворив на імпровізований музей. Встановив навіс, у якому зібрав різні речі: патрони часів Другої світової війни, старі тарілки та різне залізяччя, яке використовували жителі, щоб спростити собі життя.
"Я восени на лодці під бережком Прип'яті плаваю, то назбирав трохи різних речей. Маю від пулемета колеса і снаряди використані. Тут гребки є, якими ягоди збирають. А ось це - ціп, яким молотили зерно".
Дістає з-під дальньої стіни палицю. Починає гамселити ним об землю імітуючи процес молотіння.
"Це колись так збіжжя обробляли - клали снопа і били", - пояснює вчитель.
З всього його музейного набору виділяється плакат "Родине ударный труд". За ним видно полотно з портретом Ілліча.
"Я цих комуняків позбирав на смітнику, коли мародери грабили хати в місті. Вони ж все повикидали на вулицю, ламали. Тягли все, що можна. Хто його знає в якій хаті речі місцевих жителів зараз служать,- згадує Михайло Павлович. - Це після 2000 року було: що не могли забрати, просто нищили".
Чоловік веде до хати, щоб показати як вміє грати на баяні. Каже, що вчився на вчителя музики, але в школі не вистачало історика і керівника молодших класів, тому працював одразу на трьох посадах.
"Треба знати історію свого краю, тут же унікальні люди жили тисячі років, а в один день всіх звідти виселили.
90% населення Чорнобиля - працівники адміністрації зони відчуження, лісничі, пожежники і науковці. Працюють і живуть тут вахтою.
"Хтось робить чотири дні тут, три вдома. Живуть, як правило, в Іванкові чи Славутичі (райцентри в Київській області — Gazeta.ua) Інша вахта — 15 днів на роботі, 15 вдома", - розповідає Галина Гриценко, єдина працівниця пошти в всій зоні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Спасібо київським врачам, сказали: везіть бабу назад у зону, там вона ще довго проживе"
Центр Чорнобиля зараз схожий на типове радянське містечко з книг та чи агітаційних плакатів. Усі культові будівлі в місті змінили призначення. Так, синагога стала військкоматом, а костел — відділення районного суду. Володимир Ленін на монументі показує в сторону ЧАЕС.
Тут взагалі немає реклами крамниць чи барів. Центральна вулиця Радянська проходить через весь адміністративний центр міста. Там розташовані адміністрація зони відчуження, пошта, телеграф, будинок культури і центральна столова "Прип'ять". Також є відомча лікарня, два відомчі готелі і автостанція. Вздовж вулиці всі п'яти та триповерхові будинки перетворені в гуртожитки.
Ідеальний порядок і відсутність сміття дисонує, коли відійти з Радянської ліворуч чи праворуч, починаються зарості занедбаних вулиць. Велика частина будинків тут розграбована і заросла кущами. Огородження за 30 років повалені і розбиті.
"В місті немає жодної аптеки чи банку. Є два банкомати", - додає Галина Сергіївна.
Щодня з автостанції міста йдуть автобуси до Києва до площі Шевченка. Але в них сісти можна лише за перепусткою.
3 
79692
Коментарі
2