"Треба готуватися до оборони з півночі" – військовий експерт

Десь з кінця літа почала з'являтися інформація, що росіяни розглядають у разі поразки останній аргумент – шантаж України. І якщо закиди про застосування тактичної ядерної зброї чи знищення АЕС – це погрози всьому світу, то погроза заморозити Україну – досить утилітарна. І те, що росіяни зараз б'ють в енергетичну мережу України, свідчить, що такий задум є.

Росіяни мають на меті нас залякати і примусити до капітуляції. І ситуація, можливо, тільки погіршуватиметься. Запобігти цьому зможемо тільки збільшенням ППО та завдаванням ударів у глибину Росії.

Навряд чи. Терміни масованих ударів обмежені часом підготування. Ракети – це високотехнологічна зброя, яка обслуговується на спеціальних базах. Значна частина цих ракет – старі. Грубо кажучи, їх треба повністю перебрати, а потім протестувати. На це треба час.

Запуск ракети – це не просто зліт літака і пуск. Це робота і засобів цілевказання, і радіоелектронної боротьби. Розрахування маршрутів польоту й цілей, які закладають у програмні пристрої боєголовок. Часто здійснювати це неможливо.

 

На мою думку, їхня мета – бити в одну точку. До повного ураження певної системи, поки вона не зламається. З іншого боку, росіяни можуть спробувати розширити цілі – до дата-центрів, центрів зв'язку. Можуть спробувати бити в центри комунікації та управління.

В мережі сьогодні почала поширюватися інформація про 400 ракет, які за даними Телеграм-каналів планують запускати до двох діб поспіль. Експерти пояснюють, що якщо буде задіяно навіть 20 одиниць стратегічних бомбардувальників, то сумарний залп становитиме 160 ракет, але залучать, імовірно, не всі, та й на підвісках теж не всі мають по вісім ракет.

Хтось рахує загальну кількість боєголовок, а хтось ширше дивиться на проблему. Для ракет потрібні пускові установки, носії. Але найперше – це час підготовки ракет. Для 400 ракет – це явно не тиждень. Далі – кількість пускових установок, їх також не вистачить на таку кількість ракет.

І третє – наймасовіший і найпідготовленіший удар був у першу добу вторгнення, у лютому. Тоді росіяни мали час, безліч ракет. Сам той удар демонструє максимальну спроможність росіян із завдавання ударів.

Мені не подобається ідея рахувати російські ракети, підбиті танки чи збиті літаки. Ця статистика зручна для психічного врівноваження, але вона не надто корисна для військової стратегії. Якщо нові ракети, ті ж "Калібри", ми можемо підрахувати хоча б по виробничим потужностям, то старі ракети рахувати значно важче. Бо частина з них вже в неробочому стані. Іноді росіяни починають кидати ракети без фугасної частини.

Ми зараз активно шукаємо, чим замінити свої протиракетні й протиповітряні системи. Росіяни теж йдуть цим шляхом. Шукають, хто їм надасть зброю та ракети. Тому сенс рахувати сьогодні, якщо ми не знаємо, що буде завтра.

Зазвичай ці потенційні відсотки – це цифри, які розраховані математичним шляхом. Цього ніхто не перевіряв під час масованих ударів. Це неперевірені цифри. Щодо закриття нашого неба – це важке питання. Якщо взяти статистику по попередніх двох нальотах, то передостанній був приблизно на десять ракет більше, активність ППО була приблизно на п'ять відсотків вищою. Під час останнього обстрілу і ракет було менше, і активність протиповітряної оборони теж. Це теж залежить від мети й тактики застосування.

Теоретично можна закрити небо. Але можу порівняти це з тим, як Швейцарія – невелика держава – купує для себе чотири системи Patriot. За їхніми підрахунками, ці ЗРК закриють 25% їх повітряного простору. Уявіть, скільки їх треба для нас. Тому найкращий спосіб убезпечити небо – розгромити ворога.