"Я почав втрачати зір після черепно-мозкової травми, а 10 років тому геть осліп. Довелося учитися жити по-новому. Але якщо Бог щось одне забирає, то інше дає - зір втратив, зате слух загострився. У 2008-ому я опанував старосвітську бандуру і став кобзарювати. Співаю канти та псальми, позаторік став братчиком Київського цеху кобзарів", - розповідає відомий 46-річний сліпий музикант Олександр Тріус з міста Ромни Сумської області.
У п'ятницю 11 жовтня по обіді він грає для перехожих у дворі обласного краєзнавчого музею у Рівному. Виступає разом із товаришем 59-річним сліпим лірником Лайошом Молнаром із Закарпаття.
"Ой, крикнув султан на свої гайдуки: возміте-но Байда добре в руки, Ой, возьміте Байду тай зв'яжіте, на гак ребром почепіти", - перебирає струни кобзи Тріус, співаючи думу про Байду Вишневецького. Розказує, що його інструмент зроблено з клену та смереки.
"Кобзарями нас першим Шевченко назвав, а доти в народі казали – то старці або Божі люди, - додає музикант. – Бувало таке, що козаку в полоні виколювали очі і відпускали на всі чотири боки. Багато хто з них у дорозі гинув, але деяким таки вдалося дійти додому. Вони грали на кобзах та лірах й отак заробляли собі на кусень хліба. У давнину кобзарювати дозволяли тільки незрячим, а у здорових за шахрайство могли й інструмента відібрати".
Директор музею Олександр Булига бере попід руки Лайоша Молнара і обережно підводить до крісла, щоб не перечепився об клумбу з квітами. Той настроює свою колісну ліру з сосни, дубу та явора. На кінці інструмента вирізьблений дерев'яний орел.
Навколо двох кобзарів одразу збирається натовп, щоб послухати їхні пісні.
"Те не мобілкою бався, а вухами слухай, - повертає голову своєму онуку сивий чоловік. – Таких людей в Україні по пальцях порахувати можна".
"У мене в школі знали тільки балалайку та баян. Це вже у дорослому віці захотілося мені грати на старосвітській кобзі і бандурі, а потім і за колісну ліру взявся. Погодився взяти мене в учні відомий бандурист Юрій Данилів, навчав безкоштовно. Тепер граю по кілька годин на день, якщо натхнення та охота є. Моя дружина Тетяна також незряча, пише вірші. Учнів поки не маю", - каже Лайош Людвигович з міста Червоноград Львівської області. Він народився у селі Гетєн на Закарпатті, осліп ще в дитинстві і навчався у спеціальній школі-інтернаті у Мукачево. Нині є братчиком Львівського цеху кобзарів та лірників.
Концерт просто неба безплатний, але на землі перед кобзарями лежить традиційна ткана торба – на випадок, якщо слухачі забажають подякувати музикантам.
Сліпих кобзарів до Рівного на один день запросив місцевий музикант Андрій Ляшук.
"Познайомився з ними два роки тому у Тараканівському форті на Дубенщині, де вони знімалися у кінофільмі "Поводир". Вирішив, що неодмінно запрошу їх колись до нас у Рівне, як буде нагода. Таку музику треба слухати просто неба, бо в приміщенні вона так не зазвучить", - каже Андрій Ляшук.
1 
79692
Коментарі
4