Психолог розповіла, як уникнути та позбутися ігроманії

В першу чергу ігроманія - це емоційна залежність. Людина самостійно не стає ігроманом. Ним його спонукає стати родина, - говорить член Асоціації корекційних педагогів України Наталія Липка. Розповідає про ігроманів, як їм позбутися залежності та як її уникнути.

У випадку дітей вона може перерости від звичайних істерик, коли малечу позбавляють гри і до епілептичних нападів. У старших, коли вони неконтрольовано віддаватимуть все до останньої копійки, братимуть кредити, продаватимуть або здаватимуть дорогоцінні речі і навіть крастимуть у рідних, щоб лише зробити чергову ставку або просто відігратися.

Ігри на домашніх комп'ютерах і мобільних телефонах є значно небезпечніші, ніж у казино. Щоб відвідати гральний заклад людина повинна мати певну обов'язкову кількість коштів, наприклад на одяг, щоб її туди впустили чи на перші ставки. На онлайн-ігри не потрібно відкладати гроші, вони всі просто під рукою. Ту ж саму ставку можна зробити в один клік.

Ті, де за правилами гри людина стає переможцем, якщо вбиває найбільше суперників. Вони шкодять психіці, а ігроман стає жорстокішим. Саме через такі ігри серед дітей та підлітків стає популярнішим булінг. Адже в їхній свідомості закладається, що бути злим та безжалісним це йти проти правил і ставати крутим. Для них вже змалечку знищення стає нормою.

Ігроманів найбільше серед осіб від 18 до 30 років. В університеті залежними стають студенти, батьки яких є заробітчани. Після вищих навчальних закладів у групі ризику особи, мама й тато яких перестали ними опікуватися і взагалі проявляти будь-який інтерес до дитини, відколи вона отримала диплом. Часто ігроманами ще змалку стають діти, якими опікувалися лише бабуся з дідусем або хтось один із них. За моїми дослідженнями близько 80 відсотків дітей потребують батьківської підтримки.

Насправді ні. У мене є пацієнт - хірург у п'ятому поколінні. Чоловік інтелігент та досвідчений спеціаліст, однак паралельно він алкоголік та ігроман. Бували випадки, коли на підпитку ставив правильні діагнози, бо має великий талант до медицини. Проте через залежності тепер змушений практикувати вдома.

Ігроман, алкозалежна і наркозалежна людина відчувають один і той самий стан - емоційний голод. Однак ігроман повинен мати певний рівень інтелекту. Цього вимагають, наприклад, різні картярські ігри чи ставки. Людині, щоб продовжувати бути ігроманом, необхідно вигравати, а це складно зробити без жодних знань. Щодо наркоманів та алкоголіків, то їм складно стати ігроманами, бо їхній інтелект є скромним і вони мало що вивчають. Однак ігроман в майбутньому може вживати як спиртні напої, так і наркотичні речовини. Усе залежить від сили особистості. Якщо вона слабкіша, то шансів стати алкоголіком чи наркоманом - більше.

Ігроманія не спроста називається залежністю. Бажання пограти є насправді дуже сильним. Воно не контролюється свідомістю. Під час гри людина отримує чималі емоції, які поступову переростають у стан залежності. Якщо перші можна поміняти, наприклад, сум на радість, то стану так легко не позбудешся. Крім цього, ігри допомагають відсторонитися від реального життя, як наслідок на деякий час забути про свої проблеми, тривоги, обов'язки чи страхи. В ігроманів немає стану боязні. Через це вони й не хочуть покидати грати.

Оточення ігромана звикає до його залежності. І насправді їм вигідно, що є така особа. Ігроманами дуже легко контролювати та маніпулювати. До такого нерідко вдаються родичі і просто найближчі люди. Бо все оточення залежного є співзалежним. Останні нерідко нагадують ігроману про його стан та дорікають цим, коли їм потрібна від нього, наприклад, якась послуга.

Від неї практично неможливо позбутися самотужки. Однак таких людей також не варто ложити в клініку. Вони нічого не вживають, а мають лише емоційну залежність. Щоб позбавитися ігроманії, потрібно приходити до спеціаліста не лише залежній людині, але й усій її родині. Відвідувати необхідно не лише психолога, але й психіатра. Останній виписує заспокійливі ліки, які допомагають лікуванню пройти вдаліше. Із власного досвіду знаю, що, на жаль, люди соромляться і не хочуть звертатися до психіатрів, а це насправді дуже важливо.

Ігроманія - це подруга, яка чекає на тебе завжди. Найпершим кроком виходу з ігроманії є прийняття людиною того факту, що вона залежна. Друге - усвідомлення його родини, наскільки сильною є проблема ігромана. Однак ігроманія - захворювання. Його неможливо вилікували силою волі. Тому підтримка близьких відіграє дуже важливу та велику роль. Також чудовим замінником гри є інша, але настільки ж емоційно сильна дія. Наприклад, чоловіки можуть ходити на полювання чи риболовлю. Також підходить стресовий вид спорту, як стрибки із парашутом. Загалом людина повинна відчувати адреналін, аналогічний тому, який у неї виробляється під час гри.

Я маю 30-річного пацієнта, який одночасно алкоголік, наркоман та ігроман. У нього є сім'я - дружина та двоє синів. До того, як почати у мене лікування, він витрачав усі зароблені кошти на випивку, ставки та наркотики. Після трьох місяців ремісії, під час яких він до мене приходив, він зірвався. Однак, завдяки консультаціям, чоловік уже залишає четверту частину зі своїх грошей на прожиття. Він вперше почав себе підсвідомо контролювати. Як результат, можна побачити, що консультації у спеціалістів дають певні плоди.

Бажання просто притуплюється, але нікуди не дівається. Щоб воно знову не взяло верх над людиною, їй потрібно знайти емоційно рівноцінне заняття, яким можна було б замінити ігри. Воно повинно робити людину настільки ж щасливою, а можливо й сильніше. На жаль, більшості це не вдається і залежність знову повертається.

Спровокувати може будь-яка сильна емоція, яку людина не в силі контролювати. Наприклад, нещасна любов, хвороба, серйозна сварка, програш чи навпаки великий виграш. Якщо в ігромана лише з'явиться такий намір, то його стримати практично неможливо. Він врешті зірветься і скоїть якийсь проступок. У таких людей сили намірення є надзвичайно сильною.

Так. До таких відносяться будь-які забавки на логіку, із розв'язання математичних завдань, квести, звичайні шашки та шахмати. Усі ці ігри покращують розумові здібності людини та концентрацію. Діти за їх допомогою можуть вивчати алфавіт, цифри, іноземні мови, вчаться читати і рахувати.

З самого дитинства. Відколи малеча навчилася вмикати будь-який гаджет та самотужки заходити в гру, відтоді вона стає залежною. Чим молодша дитина, тим більше вона схильна до ігроманії. До п'яти років малюк може проводити за комп'ютером до 20 хвилин у день. Від 30 хвилин і до години часу з семи років і до підліткового віку.

Батькам потрібно з нею не просто спілкуватися, а мати спільне емоційне життя. Наприклад, ходити в походи. Робити максимально багато тих речей, які будуть цікаві саме дитині, а не їм. Зараз більшість батьків обмежують спільне часопроведення зі своїми дітьми походом за покупками. Також їм потрібно регулярно контролювати ігри, які грає дитина та час, який вона за ними проводить. Варто зменшувати його до мінімуму. Адже завжди простіше попередити, ніж потім розбиратися із наслідками.