Сьогодні виповнюється 9 днів після смерті режисера Сергія Проскурні. Помер 1 лютого від інсульту. Йому було 63 роки.
Народився у Львові. Його батьки були інженерами. Закінчив Черкаське музичне училище, а потім - Київський інститут театрального мистецтва. Організовував та продюсував концерти, вистави, фестивалі. Зокрема, й першу "Червону руту".
"Гроші до щастя не мають ніякого відношення. Не заздрю ні багатству, ні тому, що люди можуть подорожувати, жити, як хочуть. Це їхня доля. Це їхнє життя. А моє – ось таке. Бувало, займався міжнародним проєктом з учасниками колосального рівня, а просив пропустити в метро. Бо не мав грошей на жетон. Ставлюся до цього спокійно. Ми живемо аскетично і звикли до всього. У нас була прикмета: якщо прихожу з маленьким букетиком, то це за останні гроші", - розповідав Сергій Проскурня журналу "Країна".
Був художнім керівником Одеського театру опери та балету та Черкаського драматичного театру ім. Тараса Шевченка. У 2013–2014 роках він реалізував кінопроєкт "Наш Шевченко", 9 березня 2014-го глядачі побачили його фільм "Тарас Шевченко. Ідентифікація".
"Сергій завжди щось придумував - із самого дитинства. Коли був маленьким, ставив у дворі спектаклі для дітей. Реквізити брав удома: виносив парасольки, простирадла, книжки, лампи. Ми тоді жили у Львові. Якось пішли на балет. Коли поверталися додому, Сергій весь час мовчав. Я не витримала, спитала, чому нічого не каже. Він промовив: "Я буду працювати в опері". Сергію було тоді 5 років", - розповіла мати Проскурні Емілія Олександрівна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Проскурня купав актрис у крижаному морі
Сергій Проскурня був одружений із піаністкою Діною Георгіївною. Їхня донька Анна - музичний критик.
"Моя дружина дуже м'яка. Вона оксамитова. У неї східний менталітет. Вона – казанська татарка. Ми вчилися разом у школі. У нас любов із 12 років. Ми закривалися у піонерській кімнаті, вона грала на фортепіано", - говорив Сергій Проскурня.
Із режисером попрощалися 4 лютого в Михайлівському соборі в Києві. На прощання прийшли більш як сотня людей. Усі були в масках. У руках тримали живі квіти.



















Коментарі