"Українці сприймають Євромайдан так: або борються або втікають. Навіть розповсюдження інформації в інтернеті з робочого місця, пожертва грошей, речей активістам - це вже боротьба", - каже львівський психотерапевт Оксана Наконечна. У Львові на Євромайдані вона близько місяця була координатором служби психологічної підтримки. Втеча - це абстрагування від будь-якої інформації про події, ігнорування розмов. Люди роблять вигляд, що нічого не сталося, аби сталося щось звичайне, буденне. Це психологічна реакція на незвичайні події, у кожного вона своя.
Як змінювалася психологія Майдану за три місяці?
Основна помилка народу на самому початку "співочого" Майдану - владу сприймали як нормальних людей, з якими можна домовитись, які все розуміють. Через це все затягнулося. Переломом у свідомості стало побиття силовиками студентів. Це був сильний стрес, тоді стало зрозуміло, що противники розуміють лише мову сили, наказів. Це типовий приклад агресора і жертви, яка захищається. На Водохреща на силу почали відповідати силою. Зараз люди вдаються до активних кроків, боротьби, оскільки іншого виходу вони не бачать. Настала активна фаза спротиву.
Хто найбільш психологічно постраждали від подій?
Ті, хто жили в ілюзії, що ми живемо у добрій, демократичний країні, де ніколи не може бути стрілянини на вулицях, терору і залякування. У них психологічний шок, внаслідок страху і стресу можуть виникати або негативні переживання – замкнутість, внутрішня ізоляція, апатія, або навпаки – підвищення активності, щоб цей стрес перебороти. Загострюються психічні, хронічні хвороби. Найгірше вийти із психотравми буде людям, які на собі відчули тортури, побиття, бійки. Із ними треба індивідуально працювати психотерапевту. Доведено, що активісти, які брали активну участь у столиці, почували себе більш захищено, ніж ті, хто в той час слідкував за новинами із дому. "Домашні" займали пасивну позицію, у них було відчуття безпорадності. Коли людина на Майдані – вона може когось захистити, це дає усвідомлення того, що ти щось можеш зробити. А от пенсіонери психологічно постраждали найменше - ці люди пережили війну і радянський терор, тому вони психологічно готові до такого розвитку подій.
Як впливає революція на дітей, студентів?
Якими стануть діти і чого від них чекати, залежить від батьківського виховання. Якщо їхні батьки мають активну життєву позицію, діти виростуть хорошими громадянами. Приховувати ситуації про події не варто, краще доступно роз'яснити ситуацію, вчити, що треба відстоювати свою думку і позицію. Теперішнє ядро Майдану - студенти, не мають такого страху, як покоління, яке народилося за радянських часів. Вони не сприймають стереотипів, подорожують, по-іншому бачать світ і хочуть його змінити на краще.
Як в свідомості людей реабілітувати міліцію, Беркут, коли все закінчиться?
Винні повинні бути покарані - аж до найвищих чинів, які давали накази бити і стріляти. З Беркутом все ясно - лише ліквідація цього спецрозділу, в очах мільйонів - вони назавжди залишаться вбивцями, і людина у чорній касці і у формі викликатиме підсвідому агресію і злість. Міліцію треба розформувати - як це зробили у Грузії. Мають прийти нові люди, непричетні до тих подій. Тоді міліція, як і колись, буде асоціюватися із правоохоронцями, захисниками.
Який позитив Майдану?
У чоловіків нарешті за багато років з'явився шанс повернути свою чоловічу позицію, мускулінність. Робота в офісі, рівні права і можливості із жінками, відсутність військової підготовки - це перетворило їх на "домашніх чоловічків". В очах жінок вони перестали бути опорою, захистом і підтримкою. Після революцію у нас залишаться справжні чоловіки, які можуть закрити нас від кулі, нарубати дров і вистояти усю ніч на морозі. Інший позитив - перевірка на "вшивість". Стало зрозуміло, хто є хто, хто прикриє твою спину від палиці, а хто переметнеться на іншу сторону барикад. Людям відкрилися очі на справжню ситуацію в країні. Навіть тим, хто очі не хотів відкривати.
1 
79692