Колишній британський прем"єр Тоні Блер в своїх мемуарах, що стали в Британії бестселером, не обійшов увагою і відносини з російським главою уряду Володимиром Путіним. Він розповів, чому зіпсувалися їхні відносини і чим російська політика відрізняється від західної.
На думку Блера, відносини між РФ і Великою Британією ускладнилися, насамперед, через те, що британці підтримали США, особливо в іракській кампанії. Після приходу до влади в 2000 році Путін, за словами Блера, ще був близький до західноєвропейських ідеалів демократичних свобод і прогресивних економічних реформ, він захоплювався Америкою і намагався налагодити тісні дружні відносини.
Проте з часом "Владимир прийшов до висновку, що американці не відводять йому те місце, на яке він заслуговує. Більш того, він визнав, що вони оточують Росію підтримуваними Заходом "демократіями", які будуть ворожі російським інтересам". Спроби переконати російського лідера в тому, що Захід не збирається вибудовувати коло "стратегічних бастіонів" навколо кордонів РФ, провалилися.
Вторгнення англо-американських військ до Іраку, плани США розмістити в Східній Європі системи ПРО, недостатньо активне бажання США розвивати партнерство з Росією, упевненість Заходу в наростанні "антидемократичних" тенденцій в російській політиці - "все це в сукупності привело Путіна до переконання, що буде краще, якщо Росія займе на міжнародній арені "незалежну" (читай "важку для Заходу") позицію і вестиме виключно націоналістичну зовнішню політику".
Додатковим джерелом розбіжностей, на думку Блера, стала запропонована ним концепція озброєних інтервенцій для скидання диктаторських режимів. Путін "розцінив цю ідею в кращому разі як дивну, а в гіршому - як небезпечну. На його думку, великі держави можуть мати в світі сфери свого впливу і повинні жорстко відстоювати там свої інтереси".
Втім, на думку Блера, саме ця націоналістична політика і так звана "незалежна" позиція Кремля допомогли Росії повернути домінуюче положення в світі, яке, здавалося б, було загублено в 90-і роки.
"Одне я зрозумів абсолютно чітко: хоча Радянський Союз страждав від неправильної системи управління і організації економіки, він був серйозною силою. Його поважали, навіть боялися. Я зрозумів, що гласність, перебудова і падіння Берлінської стіни звільнили Росію від комунізму, але також створили у неї враження, що вона втратила цю позицію. Єльцин при всій своїй силі не міг повернути їй домінуюче положення в світі. Путін міг, оскільки в основі своїй є націоналістом", - пише Блер в своїх мемуарах.
Крім того, колишній британський прем"єр відзначає істотну різницю між сприйняттям політиків вищого рангу на Заході та в Росії. Щоб проілюструвати цей разючий контраст, Блер пригадав свою першу зустріч з Путіним навесні 2000 року в Санкт-Петербурзі, коли вони разом відвідали Маріїнський театр.
"Ми йшли з Володимиром красивими коридорами цієї чудової будівлі ХIX століття, які були повні глядачів. У Британії в аналогічній ситуації я б вітав людей, потискав їм руки, вступав в розмови і відповідав на питання. Але перед Володимиром люди розступалися. Не зі страху, швидше благоговійно і шанобливо. Це було схоже на появу царя, і я подумав: "Гм, все-таки їхня політика зовсім не схожа на нашу", - пише Тоні Блер в своїх мемуарах.
Нагадаємо, що книга під назвою "Мандри" (Journey) з"явилася у продажу в британських магазинах 1 вересня цього року. У ній йдеться про завоювання в травні 1997 року після тривалої перерви влади Лейбористською партією і десять років прем"єрствування Блера, що послідували за тим.
Політик тричі за цей період приводив лейбористів до керівництва країною. Він позбувся прихильності населення після скандального рішення про приєднання до армії США і спільне вторгнення до Іраку, особливо коли з"ясувалося, що зброї масового ураження у Саддама Хусейна насправді не було. Нинішня книга багато в чому викликана бажанням Тоні Блера "порозумітися" з британським народом з приводу цих подій.
При цьому Блер не сумнівається в правильності всіх своїх дій і не допускає думки про які-небудь маніпуляції зі свого боку або з боку уряду громадською думкою країни на користь початку іракської кампанії. Між тим на презентації його книги в Дубліні пацифісти закидали політика яйцями, а лондонську презентацію він відмінив сам, побоюючись повторення ірландського сценарію.
2 
1
Коментарі
11