На залізничній станції Володимирець на півночі Рівненської області другий день триває етнофестиваль "Бурштиновий шлях".
На рейках стоїть вагончик з музеєм-магазином, де показують і продають прикраси, картини та статуетки із сонячного каменю. А селяни у ятках частують гостей оригінальною домашньою настоянкою на цьому мінералі – бурштинівкою. Край багатий на родовища, де цього року почнуть промислово видобувати бурштин.
У суботу 23 червня у лісі біля платформи розбили ярмаркові намети та монтували сцену. На в'їзді туристів зустрічає вишита карта району - над нею два місяці працювали 36 майстринь.
"Кожне село має свої особливості, які ми вишили. От Собіщиці славляться тепличними огірками та полуницею - першими, які весною привозять у Рівне. А в Степангороді багато збирають журавлини. А ще через всю карту тягнеться маршрут найдовшої у Європі вузькоколійної залізниці Антонівка-Зарічне - 106 кілометрів. Його виклали бурштином різних відтінків - це і є той самий Бурштиновий шлях. Після фестивалю передамо карту в краєзнавчий музей", - пояснила майстриня Любов Мотько із села Любахи.
Поліський потяг курсує із сусідньої станції в селі Антонівка. Тягач має потужний двигун - від танка Т-34. Це досі найдешевший транспорт у країні, яким користуються переважно поліщуки, бо проїжджає 14 віддалених сіл та два селища.
"Ми називаємо його кукушкою або поїздком. Одні їдуть ним у ліс збирати гриби-ягоди, інші - у базарні дні на ринок. А ще школярі добираються на навчання у сусідні села. Їде потяг довго, бо дуже повільний - не більше 40 кілометрів на годину. Туалету у ньому немає, але ми звикли. Під час триденного фестивалю туристи їздять вузькоколійкою на екскурсії до озер", - розповіла Ольга Борисюк з Володимирця.
Уздовж колії вишикували ятки з надписами сіл, через які пролягає Бурштиновий шлях. У кожній пропонують те, чим відома місцина - вишиванки, прикраси, пісні або страви місцевої кухні.
Софія Данилова із села Озеро зважує мацик - в'ялене м'ясо по-поліському, яке готують у північних районах області. Шматки свинини з прянощами не піддають термічній обробці, а сушать у промитому міхурі.
"Свинячий міхур з начинкою висить на горищі кілька місяців. М'ясо всихається приблизно удвічі і стає мациком. У сусідньому Зарічненському районі на мацик кажуть богук. У давнину його брали з собою у дорогу козаки, чумаки, косарі, торговці, мандрівники. Воно просолене і довго не псується", - розповіла жінка.
На ярмарку кілограм мацика залежно від якості та рецепту коштує 200-250 грн.
Туристи також ласують піцу, яку назвали по станціях вузькоколійки, залежно від рецептури. Наприклад, "зарічнянська" - найсолодша, на тісто викладають полуниці, банани, чорниці та шоколад. Інші містять овочі, м'ясо, трави та різні гриби.
Упродовж дня на сцені виступають фольклорні гурти, а щоранку галявиною ходить "екологічна варта" - збирачі сміття.
"Бурштиновий шлях у нас проходить втретє. Наступного року плануємо зробити тут музей під відкритим небом - показати туристам, як добувають сонячний камінь", - кажуть організатори етнофестивалю.
2 
79692
Коментарі
7