На Поліському фестивалі пригощали в'яленим м'ясом і продавали бурштин

16

Фото: Фото: Олена Власова

На залізничній станції Володимирець на півночі Рівненської області другий день триває етнофестиваль "Бурштиновий шлях".

На рейках стоїть вагончик з музеєм-магазином, де показують і продають прикраси, картини та статуетки із сонячного каменю. А селяни у ятках частують гостей оригінальною домашньою настоянкою на цьому мінералі – бурштинівкою. Край багатий на родовища, де цього року почнуть промислово видобувати бурштин.

У суботу 23 червня у лісі біля платформи розбили ярмаркові намети та монтували сцену. На в'їзді туристів зустрічає вишита карта району - над нею два місяці працювали 36 майстринь.

"Кожне село має свої особливості, які ми вишили. От Собіщиці славляться тепличними огірками та полуницею - першими, які весною привозять у Рівне. А в Степангороді багато збирають журавлини. А ще через всю карту тягнеться маршрут найдовшої у Європі вузькоколійної залізниці Антонівка-Зарічне - 106 кілометрів. Його виклали бурштином різних відтінків - це і є той самий Бурштиновий шлях. Після фестивалю передамо карту в краєзнавчий музей", - пояснила майстриня Любов Мотько із села Любахи.

Поліський потяг курсує із сусідньої станції в селі Антонівка. Тягач має потужний двигун - від танка Т-34. Це досі найдешевший транспорт у країні, яким користуються переважно поліщуки, бо проїжджає 14 віддалених сіл та два селища.

"Ми називаємо його кукушкою або поїздком. Одні їдуть ним у ліс збирати гриби-ягоди, інші - у базарні дні на ринок. А ще школярі добираються на навчання у сусідні села. Їде потяг довго, бо дуже повільний - не більше 40 кілометрів на годину. Туалету у ньому немає, але ми звикли. Під час триденного фестивалю туристи їздять вузькоколійкою на екскурсії до озер", - розповіла Ольга Борисюк з Володимирця.

Уздовж колії вишикували ятки з надписами сіл, через які пролягає Бурштиновий шлях. У кожній пропонують те, чим відома місцина - вишиванки, прикраси, пісні або страви місцевої кухні.

Софія Данилова із села Озеро зважує мацик - в'ялене м'ясо по-поліському, яке готують у північних районах області. Шматки свинини з прянощами не піддають термічній обробці, а сушать у промитому міхурі.

"Свинячий міхур з начинкою висить на горищі кілька місяців. М'ясо всихається приблизно удвічі і стає мациком. У сусідньому Зарічненському районі на мацик кажуть богук. У давнину його брали з собою у дорогу козаки, чумаки, косарі, торговці, мандрівники. Воно просолене і довго не псується", - розповіла жінка.

На ярмарку кілограм мацика залежно від якості та рецепту коштує 200-250 грн.

Туристи також ласують піцу, яку назвали по станціях вузькоколійки, залежно від рецептури. Наприклад, "зарічнянська" - найсолодша, на тісто викладають полуниці, банани, чорниці та шоколад. Інші містять овочі, м'ясо, трави та різні гриби.

Упродовж дня на сцені виступають фольклорні гурти, а щоранку галявиною ходить "екологічна варта" - збирачі сміття.

"Бурштиновий шлях у нас проходить втретє. Наступного року плануємо зробити тут музей під відкритим небом - показати туристам, як добувають сонячний камінь", - кажуть організатори етнофестивалю.

×