Колони машин пригнічували. Місцеві називали переселення війною - як проводили евакуацію з Чорнобильської зони

6

 

26 квітня минає 34-та річниця з дня Чорнобильської катастрофи на АЕС, яка стала найбільшою в історії світової атомної енергетики.

"26 квітня саме відсвяткував День народження. Влаштували застілля. А наступного дня поїхав провідати матір в Могилів-Подільський район. Її сусід Іван приїхав з Києва. Повідомив, що горить Чорнобильська АЕС і люди роз'їжджаються. Офіційно про катастрофу повідомили по радіо 9 травня після параду. З промовою виступив Михайло Горбачов після параду 9 травня. Сказав, ніби все під контролем", - згадує ліквідатор Чорнобильської аварії В'ячеслав Печак з міста Немирів Вінниччини.

 

Перший раз поїхав в Чорнобильську зону 4 травня помагати евакуйовувати місцевих жителів у безпечні райони.

"Усі думали, що їдемо на воєнні збори. Але не надовго. Лише мені сказали, що нас зібрали на евакуацію в Чорнобильську зону. Для деяких офіцерів відрядження виявилось досить тривалим. Пробули там до півроку. На той час поняття ротації не існувало. Заміняли всіх на всіх лише офіцерів", - розповідає Gazeta.ua лікар. Працює офтальмологом в райлікарні.

Приїхали в обласний військкомат. Вздовж вулиці стояли колоною зо двадцять автобусів ЛАЗів та зо триста чоловік.

"О 4 ранку вистроїли нас на плацу. Воєнком зачитав наказ Міноборони СРСР їхати на ліквідацію Чорнобильської катастрофи. Спитали чи всі зрозуміли наказ. Якийсь чоловічок вийшов з строю: "Донька заміж виходить. Я тільки до Загсу доведу її і своїм транспортом приїду в зону дислокації". Йому наказали повернутись у строй. Інший офіцер теж відпрошувався на день: "У мене хата розкрита. Прийдуть майстри дах робити. Розкажу, що і як та приїду…". Йому теж наказали стати у строй. В решти вже не виникало питань після таких розмов. Це не було причиною звільняти від виконання офіцерських зобов'язань", - згадує чоловік.

Голови рад евакуйованих сіл отримували телефонограму з райкому партії. Директори шкіл – з управління освіти. Всі знали на яку конкретну годину збирати дорослих та дітей. Бігали депутати по вулицях та міліція з рупором "Уважаемые граждане, в связи с эвакуацией населения на очень недолгое время возьмите з собой документы, вещи и продукты питания в небольшом количестве". Через день-два йшли повторні ешелони і забирали решту людей.

 

"Людей збирали в автобус. Місцеві жителі називали евакуацію війною. Пилюка і колони машин на дорогах пригнічували. Діти зашмаркані, заплакані. Жінки перелякані. Хтось тягнув за собою шубу, а хтось йшов у літньому платтячку. В одній руці тримали паспорт, в другій – дитину".

Під час евакуації поліція забивала криниці поліетиленовою плівкою. Електрики лазили по стовпах і обрізали проводи від житлових будинків, щоб ніхто не попав під напругу і не сталось пожежі. Хто це робив, знали, що евакуація не на 3-4 дні. Такі дії піднімали паніку серед людей. Ми намагались заспокоювати їх.

 

Всім людям наказали спускати псів. Інакше пропадуть. Деякі жінки тягнули за собою козу. Але тварину ніхто в автобус не брав. Худобу за день-два збирали спецзагонами і вантажили на скотовозки. Завозили на м'ясокомбінати і там переробляли у фарш і використовували у ковбасне виробництво або туші закладали на тривале зберігання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Два дні я крепко спав. Прокидався лише, щоб перекусити"

Людей вивозили колонами в ЛАЗах. Їхали помалу зо дві години зі швидкістю 30 км на годину. Дівчата роздягались до можливого. Жінки просили зупинитись, щоб хоча б діти сходили в туалет. Водій радив йти під задні двері автобуса. Так всі сходили по черзі – спочатку діти, а потім жінки.

 

"Люди не знали куди їх везуть. Заїхали в Макарівський піонерський табір літнього типу, де розміщувались дерев'яні будинки. Якийсь мужик з двома жінками виносив матраци для провітрювання. На солдатській кухні варили кашу та чай. Ми стояли під автобусами і чекали. Майор до нас діла немав. Взяли та й поїхали назад. Під Глевахою Васильківського району, що на Київщины, пообідали і вернулись додому", - додав В'ячеслав Печак.

 

×