26 квітня минає 34-та річниця з дня Чорнобильської катастрофи на АЕС, яка стала найбільшою в історії світової атомної енергетики.
"26 квітня саме відсвяткував День народження. Влаштували застілля. А наступного дня поїхав провідати матір в Могилів-Подільський район. Її сусід Іван приїхав з Києва. Повідомив, що горить Чорнобильська АЕС і люди роз'їжджаються. Офіційно про катастрофу повідомили по радіо 9 травня після параду. З промовою виступив Михайло Горбачов після параду 9 травня. Сказав, ніби все під контролем", - згадує ліквідатор Чорнобильської аварії В'ячеслав Печак з міста Немирів Вінниччини.
Перший раз поїхав в Чорнобильську зону 4 травня помагати евакуйовувати місцевих жителів у безпечні райони.
"Усі думали, що їдемо на воєнні збори. Але не надовго. Лише мені сказали, що нас зібрали на евакуацію в Чорнобильську зону. Для деяких офіцерів відрядження виявилось досить тривалим. Пробули там до півроку. На той час поняття ротації не існувало. Заміняли всіх на всіх лише офіцерів", - розповідає Gazeta.ua лікар. Працює офтальмологом в райлікарні.
Приїхали в обласний військкомат. Вздовж вулиці стояли колоною зо двадцять автобусів ЛАЗів та зо триста чоловік.
"О 4 ранку вистроїли нас на плацу. Воєнком зачитав наказ Міноборони СРСР їхати на ліквідацію Чорнобильської катастрофи. Спитали чи всі зрозуміли наказ. Якийсь чоловічок вийшов з строю: "Донька заміж виходить. Я тільки до Загсу доведу її і своїм транспортом приїду в зону дислокації". Йому наказали повернутись у строй. Інший офіцер теж відпрошувався на день: "У мене хата розкрита. Прийдуть майстри дах робити. Розкажу, що і як та приїду…". Йому теж наказали стати у строй. В решти вже не виникало питань після таких розмов. Це не було причиною звільняти від виконання офіцерських зобов'язань", - згадує чоловік.
Голови рад евакуйованих сіл отримували телефонограму з райкому партії. Директори шкіл – з управління освіти. Всі знали на яку конкретну годину збирати дорослих та дітей. Бігали депутати по вулицях та міліція з рупором "Уважаемые граждане, в связи с эвакуацией населения на очень недолгое время возьмите з собой документы, вещи и продукты питания в небольшом количестве". Через день-два йшли повторні ешелони і забирали решту людей.
"Людей збирали в автобус. Місцеві жителі називали евакуацію війною. Пилюка і колони машин на дорогах пригнічували. Діти зашмаркані, заплакані. Жінки перелякані. Хтось тягнув за собою шубу, а хтось йшов у літньому платтячку. В одній руці тримали паспорт, в другій – дитину".
Під час евакуації поліція забивала криниці поліетиленовою плівкою. Електрики лазили по стовпах і обрізали проводи від житлових будинків, щоб ніхто не попав під напругу і не сталось пожежі. Хто це робив, знали, що евакуація не на 3-4 дні. Такі дії піднімали паніку серед людей. Ми намагались заспокоювати їх.
Всім людям наказали спускати псів. Інакше пропадуть. Деякі жінки тягнули за собою козу. Але тварину ніхто в автобус не брав. Худобу за день-два збирали спецзагонами і вантажили на скотовозки. Завозили на м'ясокомбінати і там переробляли у фарш і використовували у ковбасне виробництво або туші закладали на тривале зберігання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Два дні я крепко спав. Прокидався лише, щоб перекусити"
Людей вивозили колонами в ЛАЗах. Їхали помалу зо дві години зі швидкістю 30 км на годину. Дівчата роздягались до можливого. Жінки просили зупинитись, щоб хоча б діти сходили в туалет. Водій радив йти під задні двері автобуса. Так всі сходили по черзі – спочатку діти, а потім жінки.
"Люди не знали куди їх везуть. Заїхали в Макарівський піонерський табір літнього типу, де розміщувались дерев'яні будинки. Якийсь мужик з двома жінками виносив матраци для провітрювання. На солдатській кухні варили кашу та чай. Ми стояли під автобусами і чекали. Майор до нас діла немав. Взяли та й поїхали назад. Під Глевахою Васильківського району, що на Київщины, пообідали і вернулись додому", - додав В'ячеслав Печак.
У 1986 році із зони відчуження евакуювали близько 250 тисяч осіб. Непридатною для проживання виявилася 30-кілометрова зона довкола Чорнобильської АЕС, яка постраждала найбільше.
Пізніше її назвали Чорнобильською зоною відчуження. До неї увійшли північ Поліського та Іванківського району Київської області, де розташована електростанція, міста Чорнобиль та Припʼять, а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю. Більшість людей виселяли до сусідніх районів Київської області: Згурівського, Макарівського, Васильківського, Яготинського та інших. А для працівників ЧАЕС та їхніх сімей наприкінці 1986 року почали будувати наймолодше місто України — Славутич.
5 
79692
Коментарі