Вівторок, 26 квітня 2016 10:09

"Коли навідався вперше - слимаки доїдали рибок" - Олексій Москаленко повернувся в Прип'ять через 30 років
7

Автор: Тарас Подолян
 

Прип'ять почали будувати в лютому 1970 року для атомників із Чорнобильської станції. Після аварії 1986-го всіх мешканців виселили, а місто закрили. Обгородили колючим дротом і підключили до системи сигналізації. Діяв тільки один контрольно-пропускний пункт на початку проспекту Леніна зі боку станції. До середини 90-х тут працювали кілька організацій, які займались ліквідацією аварії. Також тут був відстійник для радіоактивної техніки. 2000-го сигналізацію відключили. Патрулі перестали ходити по периметру огорожі.

Автор: Ельдар Сарахман
 

Коли на початку 2000-х станцію готували під закриття, в місто прийшли мародери. В української влади грошей на охорону не було. Вцілілі меблі, одяг, метал, техніку, батареї вивозили і продавали на ринках країни. На радіаційний фон ніхто не звертав уваги. З деяких вулиць навіть викопали водопровідні труби. Продали, як нові.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тут унікальні люди жили. А в один день всіх виселили" - як живе Чорнобиль сьогодні

59-річний Олексій Москаленко — колишній міліціонер. 20 років відслужив спершу у міліції міста Прип'ять, а після аварії - в батальйоні охорони Чорнобильскої зони відчуження. Зараз на пенсії, живе у Славутичі.

Автор: Ельдар Сарахман
 

Їдемо з ним зарослим проспектом Леніна в бік центру міста. Дерева тут заввишки, як п'яти- і дев'ятиповерхівки. Вікна на перших поверхах вибиті, але вище - цілі.

"Коли був вибух, я працював у відділенні міліції на станції Семиходи. Це 700 метрів від реактора. Вибіг надвір, не зрозумів що сталося. А звідти парова хмара летить. Нас, міліціонерів, ніхто не попереджав про радіацію тоді. Але ми працювали й мовчали - бо обов'язок. Жителів вивезли, а ми продовжували працювати. Охорона, наряди", - говорить російською Олексій Тимофійович.

Їдемо до будинку де він жив до аварії. Двокімнатну квартиру на просп.Будівельників 24, Олексій Москаленко отримав 1985-го. Заселився з дружиною та двома доньками взимку того року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Спасібо київським врачам, сказали: везіть бабу назад у зону, там вона ще довго проживе"

"Чесно, ми навіть не знали, яку дозу схопили. Якщо ліквідатори на ЧАЕС мали дозиметри, книжки де записували дози, то ми - прип'ятські міліціонери - нічого не знали. Нас у ліс під Іванковим (райцентр на Київщині - Gazeta.ua) вивезли тільки після двох тижнів ліквідаційних робіт. Ми форму здали, її зразу на могильник вивезли. Ніч спали в лісі в трусах — не було в що переодягтися. Але так - соснового лапника нарубали й переночували. А на ранок підвезли нам одяг і респіратори — і по-новому на станцію", - розповідає міліціонер.

Автор: Тарас Подолян
 

Дім стоїть майже на околиці міста. Далі - пустир, який тепер заріс лісом. Там мали звести новий мікрорайон, але через аварію не встигли. До будинку Москаленка веде в'їжджена дорога. Останні 20 метрів йдемо пішки.

"Я через роботу, нерви і, певно, радіацію заробив собі диплопію. Це роздвоєння в очах. Дивлюся на людину - а перед мною стоять двоє. У колег моїх — загострення серцевих хвороб, легеневих. Радіація найгірша в тому, що б'є по найслабшому місці твого організму. Маєш проблеми із серцем — давить на серце, з печінкою — удар туди", - додає Москаленко.

Автор: Тарас Подолян
 

У дворі - зарослі дитячі гойдалки. Біля них лежать три гумові м'ячі. Повсюди видно залишки меблів і матраців. Частково їх із квартир повикидали, ще 1986 року, коли місто пройшло перший етап дезінфекції. Речі вивозили й хоронили в могильниках. Свійських тварин постріляли.

"Майже в кожній квартирі - по коту чи собаці. Вони всі набрали в шерсть мікрочастинки радіації. Ми їх відстрілювали", - розповідає чоловік.

Автор: Тарас Подолян
 

Квартира Москаленка на першому поверсі. Вікна в ній вибиті. Двері лежать на підлозі, в залі - розламаний диван. У ньому - дитячий черевичок.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: "В гості постійно приходять то вовки, то лисиці" - як живе екс-міліціонер у Чорнобильській зоні

"Усі спали, коли я прибіг. Потім була евакуація. Я своїх і забрав до Києва. Без нічого. Коли вже працював в охороні міста, зайшов додому. Я колекціонував кактуси. Мав їх 26 видів. Заходжу в квартиру, а вони всі цвітуть. Тут же в мене стояв акваріум на 30 літрів. Води в ньому лишилось 3 літри. І на дні - слимаки доїдають рибок. На душі таке погане відчуття одразу стало. Я забрав із хати тільки фотографії і документи. Більше нічого не взяв.

"Дочки тільки раз попросили приїхати сюди. Ми поверталися з моря. І молодшенька Інна, каже: "Поїхали". А я, ж бравий підполковник - провів їх і привіз. Вона своє взуття впізнала. Плакали потім усі. Просили більше не їздити", - говорить Олексій Москаленко.

Автор: Ельдар Сарахман
 
Зараз ви читаєте новину «"Коли навідався вперше - слимаки доїдали рибок" - Олексій Москаленко повернувся в Прип'ять через 30 років». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі