З 1 січня 2022 року в Україні заборонять користуватися пластиковими пакетами. Законопроєкт ухвалили у Верховній Раді 1 червня цьогоріч. Під обмеження потраплять вироби, які зазвичай люди купують на касах супермаркетів.

Чи важко обійтись без використання пластикових пакетів, Gazeta.ua запитала у координаторки руху "Кроп без сміття" Світлани Стельмашенко з Кропивницького. Вона вже три роки не використовує одноразові пакети, а вдома сортує непотріб і здає на переробку.

- Відмовитися від пакетів було дуже легко, - розповідає. - Треба просто усвідомити, що можна обходитися без них. Звісно, спочатку було психологічно складно подолати звичні рамки. Це тривало десь пів року. Спершу, коли ходила за покупками з власною тарою, продавці дивувалися. Часто я отримувала неприйняття. Але в певний момент усвідомила, що мої емоції і страх притягують таких людей. Треба було заспокоїтися і нести ці зміни з добром і спокоєм в серці. І справді, згодом на шляху все частіше почали траплятися люди, які підтримали й укріпили мою віру в те, що я роблю.

Що берете з собою, коли йдете за покупками?

- Завжди ходжу на закупи зі зручним і міцним рюкзаком. Планую покупки завчасно, пишу список. Вдома збираю необхідну кількість лотків і мішечків. Багаторазові торбинки різних розмірів мені три роки назад пошила сестра, досі ними користуюся. Для круп, овочів і фруктів використовую мішечки. Для картоплі чи моркви використовую інші торбинки. Перу лише тоді, коли є необхідність. В багаторазові лотки беру рибу та м'ясо. На касі продавці обнуляють тару і спокійно зважують. Головне, завжди з посмішкою говорити: "Зважте, будь ласка, у мою тару", "Дякую, але пакет не потрібен". Це з часом стало моїм девізом. Крім того, це вигідно. Зокрема, купуючи на вагу крупи, родзинки чи горішки, я не переплачую за упаковку. А ті товари, що в пакуванні, яке не підлягає переробці, практично не беру.

 

Але іноді пакети все ж потрапляють у моє життя. Коли йду на прогулянку, завжди беру їх з собою. Збираю у них пластикові кришечки і сміття, яке можна здати на переробку. В подальшому використовую їх, поки не порвуться. А потім мию, сушу і відправляю на переробку.

Нещодавно з чоловіком збирали сміття біля річки. Це було найромантичніше наше побачення. Тоді відчула внутрішній спокій, підтримку, повагу і усвідомлення, що я можу щось змінити.

Часто беру з собою пляшку для води з нержавіючої сталі. Вдома фільтрую воду шунгітом, який продається в аптеках.

Як змінився ваш побут після того, як почали сортувати сміття?

- Три роки тому недалеко від мого будинку розмістили пункт збору вторсировини. Туди можна було приносити пляшки від побутової хімії, папір, скло, стрейч-плівку і пластик. Почала це все сортувати. Коли збирається певна кількість, складаю вторсировину біля сміттєвих баків. Малозабезпечені здають ці пакунки й отримують гроші. Також маю вдома великі торби, в які складаю те, що в нашому місті не приймають - пакети з чорною поверхнею всередині, шуршик (вид поліетиленової упаковки, яка лускає, якщо її намагаються розтягнути. - Gazeta.ua). Ці відходи разом з однодумцями відправляємо в Київ та Рівне. Також окремо збираю папір, бо коли він забрудниться, то його не приймуть на переробку. Обов'язково кожен вид вторсировини мию, висушую і максимально щільно складаю, аби зменшити його об'єм.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ні" пластиковим пакетам: українські школярі масово шиють екоторбини

Чи перелаштувались до такого способу життя ваші близькі?

- Рідні лише з часом зрозуміли мої переконання, але зараз підтримують. Насправді тільки тоді, коли мої рідні почали сортувати сміття, я відчула справжню перемогу. З чоловіком пощастило, він повністю мене приймає. Якщо поза домом щось купує, то завжди приносить упаковку, щоб я її відсортувала.

Що робите з органічними відходами?

- Це мій біль. У мене лише ці відходи ідуть на смітник. Звісно, в ідеалі жити в приватному секторі і мати свою компостну яму. Мрію про компостер, але певно, що не готова до цього. Заспокою себе тим, що на міському сміттєзвалищі встановлена дуже крута система дегазації, що дозволяє переробити небезпечний метан в електроенергію. Складаю органіку у відро і виношу у сміттєвий бак.

У вашому місті встановлені контейнери для збору окремих видів побутових відходів? Місцеві ретельно сортують сміття?

- У супермаркеті "Сільпо" нещодавно встановили дуже класні сортувальні баки, але люди кидають туди все підряд. Ще біля шкіл і дитячих садочків міська рада і місцевий сміттєвий перевізник установили сортувальні баки. Але як виявилося, все потрапляє в один смітник. Хоча наша сміттєва компанія запевняє, що в них працює сортувальна лінія, але мені більше впевненості дають саме приймальні пункти по місту.

Ви є координаторкою руху "Кроп без сміття". У місті багато людей переходять на свідоме споживання?

- Створення групи допомогло організувати біля себе свідомих, розумних, активних і класних людей. Спочатку це була група, де я поширювала інформацію про перехід на життя без сміття. Згодом моя хороша знайома Наталка Ковальчук вирішила організувати спільний процес відправки вторсировини, домовилася з місцевим волонтерам. Тепер кожну останню середу місяця ми збираємо вторсировину у свідомих громадян, сортуємо її і відправляємо в Київ та Рівне. Також домовилися з нашою місцевою організацією ЕКОВДМ, яка спеціалізуються на спалюванні медичних відходів. Віддаємо їм сміття, яке не підлягає переробці. Вже другий місяць відвозимо білий і прозорий пластик РР5 місцевій організації, яка займається його переробкою. Без допомоги Наталки та її чоловіка ми не впорались б. Кожна людина в цьому процесі важлива. У місцевої влади ми не просили допомоги, розраховуємо на себе.

 

Часто люди викидають багато непотрібних чи старих речей. Чи реально їм дати друге життя?

- Останнім часом у нашому місті з цим не виникає проблем. Ось, наприклад, ентузіасти створили групу "Банк речей Кропивницький". В одному з житлових районів міста вони орендують приміщення. Туди люди приносять непотрібні речі. Тим, кому потрібні одяг, взуття, іграшки, можуть безкоштовно взяти. Щодо книжок, то їх можна віддати в бібліотеку, звідти їх можуть передати в сільські заклади, де нової літератури завжди не вистачає. Також книги мешканці Кропивницького можуть принести в центральний книжковий магазин. Їх продадуть, виручені гроші підуть на потреби армії. Директорка Кропивницького Гончаренко Центру Вікторія Талашкевич збирала книги і влаштовувала ярмарок. Кошти підуть на реставрацію сільського храму. Прекрасно, коли є люди, що організовують подібні заходи.

А що робити із будівельним сміттям?

- Будівельне сміття дуже важливе в процесі утворення сміттєзвалища, бо шар твердих побутових відходів запобігає його зрушенню. Нашому офіційному сміттєзвалищу не вистачає будсміття, бо люди розпихають його по сміттєвим бакам чи вивозять на стихійні звалища. Місцевий сміттєвий перевізник започаткував гарну ініціативу - встановив великі контейнери для будівельних відходів. Але по-перше, для великого міста їх мало. А по-друге, люди почали викидати туди все підряд.

Чи можливо взагалі повністю відмовитись від пластику і поліетилену?

- На жаль, мікропластик всюди - в повітрі, воді. Найкраща альтернатива - зменшити споживання, здійснювати продумані покупки і купувати якісні речі, які прослужать 5-10 років. Інформації про життя без сміття достатньо в мережі. Вона може надихнути, але повністю відмовитися від пластику не вийде. Просто зменшіть його використання до можливого мінімуму. Сортуйте, здавайте на переробку. Варто усвідомити, що ми можемо вплинути на ситуацію й уникнути кліматичної катастрофи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У столиці побільшає контейнерів для небезпечного сміття

×