Депутата сейму Сича вчили ненавидіти Польщу, але він зміг її полюбити

12 липня, напередодні урочистостей в Луцьку, присвячених 70-річчю Волинської трагедії депутат від партії Солідарна Польща Мєчислав Гольба виступив з промовою: "Зараз у парламентській залі сидить депутат, батько якого був членом банди УПА "Месники". Вона відповідальна за спалення села, де жили мої батьки. Я прошу, пане прем'єре, не слухайте цієї людини". В промові Гольбі йшлося про його колегу з партії Громадянська платформа депутата Мирона Сича. У квітні він дав перше розгорнуте інтерв'ю виданню "Тигоднік повшехни". Журналіст Павел Решка, який розмовляв із Сичем, так прокоментував п'ятничні заяви у сеймі:

- Якщо Сич має мовчати, бо його батько був в УПА, може треба провести загальну люстрацію минулого родин усіх парламентарів? Чому депутати Адам Гофман чи Єжи Вендерліх мають відповідати на закиди щодо німців? Може якийсь Ульріх Вендерліх бився під Грюнвальдом? А якийсь Ульріх Хофманн був його зброєносцем? Треба розібратися. Адже список депутатів на літеру "А" дає багато поживи для роздумів: "Ахінгер, Айхлер, Андзель, Арент Аркіта, Арндт, Аст". Це початку алфавіту, а який неспокій! Добре, що Мирослав Чех вже не депутат. Він був би подвійно підозрілим - мало того, що Чех, так ще й етнічний українець.

Публіцист Решка вважає: "Люстрація за прізвищами була б тільки початком. Кожен мав би розповісти, чим займалися його предки. Наприклад, Мирославу Гольбі довелося б писати: "Мого батька депортували 1939-го на Камчатку. Потім він потрапив до лав Радянської Армії і 1945-го повернувся". Батько Гольби був в Радянській Армії? В тій, яка масово гвалтувала, вбила, окуповувала? Чи депутат Гольба об'єктивний? Може мав би мовчати в питаннях польсько-української історії взагалі? Бо його батько не мав іншого вибору. Він би помер на Камчатці. Це складні людські життя, поламані у ХХ столітті.

- Кожен народ має свою точку зору на одні і ті ж події, - вважає Павел Решка. - Для чеченців солдати Аслана Maschdowa і бойовики Шаміля Басаєва були героями, для росіян - терористи вбивця жінок і дітей, які зрадницьки стріляли з засідки. Так само російська журналістика називала поляків, які бралися за зброю у ХІХ столітті. Для євреїв, в'язнів Освенцима радянська армія - визволитель, а, наприклад, для жителів країн Прибалтики - гнобитель.

Решка довго вмовляв Сича дати інтерв'ю. Він знав, що це може обернутися проти нього. ЗМІ швидко розібрали його на цитати. Найпопулярнішою була: "Мене виховували в ненависті до поляків." Менше цікавила драматична історія родини Сича. Батька, який був солдатом у польській армії в 1939 році, комуністичний суд засудив до смерті. Матір вивезли з рідного села під час операції "Вісла".Польські солдати тоді дали її родині півгодини, щоб зібрали речі.

"Але Сич зміг полюбити Польщу, - пише Решка, -  знайти себе в ній, зробити кар'єру. Він міг не давати мені інтерв'ю, і ніхто б не знав, що батько був в УПА. Зробив це для нас, щоб це допомогло в реальному, а не паперовому примиренні. І що отримав? Тавро "сина бандерівця".