25-річний Карол Ридло кілька місяців прожив в Україні. Приїздив сюди до своєї подруги Наталки. Він розповів Gazeta.ua, що найважче було звикнути до величезних просторів і міст.
"В Україні все велике. Спочатку побачив величезний вокзал. Не бачиш, де його кінець. У мене квиток, наприклад, на 14-й вагон. Це взагалі де? Ідеш-ідеш. Уже думаєш, чи є він взагалі. Коли їдеш у поїзді, триває це дуже довго: один день, два, три. Київ – це взагалі щось дивне для мене. Він великий не тільки вшир, а й у висоту, і вглиб. У нас у Брні, коли хочеш поїхати через півміста, затрачаєш максимально 20 хвилин. А в Києві 20 хвилин тільки йдеш на зупинку метро", - розповів чех.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чехи приносять на роботу хатні капці
Найбільше Каролові сподобалися плацкартні вагони.
"Плацкарт цікавий, бо там багато людей нормальних. Від якихось чуваків у піджаку до робітників, бабушок, різних людей. Їхав я і з якимись робітниками. Я їм сливовиці дав (типова моравська горілка – настоянка на сливах), вони пиво українське мені дали скуштувати. Борщ ми вперше їли в поїзді. Якусь українську їжу я знав, бо у нас працюють українки в їдальні. Перше, чого я не знав, була гречка. Вона у нас делікатес і дуже дорога, — поділився Ридло. - Коли я приїхав у село до бабусі своєї подруги, вона покликала мене на город, щоб поекзаменувати - чи зможу годувати родину, чи відрізняю моркву від помідорів. Питала мене про кожну рослину, чи знаю я, що це. Я наче все сказав правильно".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чехи голосно скандували тільки чотири рази
У Києві Карол з'ясував, що український Макдональдс набагато дешевший за чеський.
"Одного разу продавщиця не могла продати нам їжу. Ми заговорили чеською, і вона від сміху зігнулася в три дуги і сховалася під пульт. Хоча через пару хвилин вона трохи нормалізувалася. Для українців дуже смішна чеська мова, я вже знаю, тому коли я йду на пиво чи кудись, то завжди замовляю його по-чеськи. Хай посміються люди", - наголосив Карол.
4 
79692
Коментарі
5