Найприємніша частина вашого робочого дня - це дорога на роботу. Ви слухаєте улюблене радіо, якщо пересуваєтеся на своєму авто, або читаєте свіжу газету, якщо вас везе транспорт. Задоволення обломлюється вже на підступах до рідного офісу: з машини вам зовсім не хочеться вилазити, а перед тим, як зробити крок за периметр скляних дверей, що відокремлюють свободу від ув"язнення, ви ніяк не можете накуритися досхочу.
Вас кидає в холодний піт, коли ви усвідомлюєте, що ваші дні схожі один на інший. Переслідують постійні дежавю, а товариші по службі, які сприймають всю цю рутину оптимістично, просто дратують свідомість адекватної людини - тобто вас.
Ви питаєте кого-небудь нижче рангом "Як справи?", а вам незмінно відповідають "Поки не звільнили". Здається, це вірний знак, що з вашою конторою пора зав"язувати.
Ви переоцінюєте своїх однополчан. Особливо сильна думка змінюється щодо тих, хто раніше вас просто виморожував. Тепер ви в танку, вам все одно, більше ніщо не може вас дратувати. Просто незрозуміло, за які гріхи ви опинилися на цьому острові невдачі.
Ви зав"язані на інших. Наприклад, хтось повинен щодня приносити вам звіти чи роздруки, хтось - ксерити email-и і так далі. А ви б з більшою готовністю робили все самі, бюрократія тільки зв"язує вам руки і заважає робочому процесу.
Розмови в курилці здаються вам беззмістовними і дозвільними. Та і взагалі від всіх домислів товаришів по службі віддає якийсь примітивщиною. Схоже, ви чужий на цьому святі праці.
Ви з нетерпінням чекаєте зборів, планерок і летючок, щоб вдосталь насолодитися розумним виглядом всіх і вся навколо. Ви підіграєте режисерові цього спектаклю і теж корчите знаючу пику. А усередині душі смієтеся над всією цією безглуздістю.
Ви обережненько починаєте уникати кліше, що набили оскому, типу "сьогодні ми зайняті: як завжди, завойовуємо світ" або "палити - робочому процесу шкодити" по приводу і без.
Коли хто-небудь намагається, нехай навіть дружньо, перекласти на вас свої обов"язки, ви готові вибухнути і знищити все навколо: "Мені і своєї роботи вистачає!!!"
І, нарешті, остання ознака: раз вже ви узялися читати цю статтю, означає у вашій душі вже були посіяні сумніви щодо звільнення, повідомляє Правда.ру.
2 
1
Коментарі
1