Із вересня в школах Солом"янського району почнуть акцію "Випускник, допоможи школі!". Інформацію про колишніх учнів, які надали допомогу, вивішуватимуть на стендах.

У 74-й школі в Солом"янському районі такий стенд у кабінеті зарубіжної літератури висить уже рік. На фото — чоловік із довгим волоссям, у діловому костюмі. Його звуть Юрій Білойван. Закінчив школу на вул. Смоленській, 4, 1983 року. Нині — громадянин Росії, живе в Москві. Має власний бізнес. Чоловік давав школі гроші для ремонту класів, актової зали, купував комп"ютери й відеоапаратуру. Із 2003-го Юрій Білойван щороку організовує для своїх учителів поїздки за кордон.

Учителька історії Зінаїда Харченко, 66 років, була директором школи, коли в ній навчався Юрій. Жінка пригадує, що ідея першої екскурсії в Білойвана виникла 2003-го.

— Сиділи разом у мене на кухні. Розповіла, що хочу провести конкурси серед класів, нагородити вчителів-переможців. Попросила його допомогти матеріально. А він запропонував мені поїхати до нього на екскурсію в Москву. Разом з учителями, які його вчили, — каже Зінаїда Харченко.

Взимку 2003 року до Москви на різдвяні свята поїхало 20 вчителів і учнів. Учителі мешкали в готелі "Золотое кольцо". Харчувалися тричі на день у ресторані "Корчма "Тарас Бульба" на вул. П"ятницькій у центрі Москви. Юрій Білойван є власником однойменної мережі ресторанів української кухні. Усього в столиці Росії їх 13.

— Коли ми зайшли в готель, були вражені. Нічого подібного в своєму житті не бачили. Жили по двоє в номерах. Восьмеро наших учнів жили із двома класними керівниками через дорогу, у трохи дешевших апартаментах. У ресторані ми замовляли, що хотіли. Нас туди привозили й відвозили, — згадує Ніна Хоменко, 60 років, учитель фізики та класний керівник Білойвана.

Улітку 2004-го Юрій Білойван звозив десятьох учителів помилуватися білими ночами до Санкт-Петербурга. Вони жили в готелі "Советская".

— А 2006-го мені подзвонили додому й повідомили: Юра хоче, аби наша вчителька французької Жанна Анатоліївна Нізкова з"їздила в Париж. Мене так приголомшила ця звістка, що я ледь не впала. Жанна Анатоліївна нічого не викладала в нього. Але вела інтерклуб, на заняття якого приходив Юра. Жанночка приїхала із Парижа з купою вражень, — пригадує Зінаїда Харченко.

Минулого року зателефонували знову.

— Сказали: "Юра пропонує вже десятьом учителям поїхати в Європу". Я думала, це буде поїздка в Будапешт. А мені відповідають: "Та який Будапешт?! Париж і тільки Париж!" Я не могла в це повірити! — радісно вигукує Зінаїда Харченко.

Оформити візи для поїздки в столицю Франції було важко. Треба було пред"явити документи про банківські рахунки, власне майно. Рахунків у банках вчителі не мали. Візи для поїздки допоміг оформити міський комітет профспілки. Учителі були в Парижі з 23 по 30 березня 2007 року.

— Париж надихає на краще життя, ніж у нас. Коли туди їхали, то понакуповували собі нової одежі. Бо чули, що це місто високої моди. Але люди там зовсім не переймаються, у що вони вдягнені. Ми були одягнені краще, аніж інші перехожі, — ділиться враженнями Ніна Хоменко.

Невже ми, вчителі, змогли б просто так поїздити по світу?

У столиці Франції вчителів найбільше здивувала 50-метрова черга в три ряди зі студентів університету Сорбонна до місцевої бібліотеки. Гід пояснила: охочих відвідати бібліотеку багато, а читальний зал не розрахований на таку кількість студентів.

У червні 2008-го вчителі знову мали тур Європою. Побували в Празі, Карлових Варах, Дрездені та Відні.

— Карлові Вари — тихе містечко. Там чисте повітря, аж дзвенить. Звідти не хочеться їхати. Без Юри ми не побачили б і десятої долі цього, — каже Ніна Хоменко.

— У Парижі були в Луврі, бачили Джоконду. А в Дрезденській галереї бачили Сикстинську мадонну. А у Відні — королівські палаци. Ми зібралися після поїздки в школі й говоримо між собою: "Люди добрі, невже ми, вчителі, змогли б просто так поїздити по світу?" — додає Зінаїда Харченко.

— Я випустила багато учнів. Але такого, як Юрій Білойван, у нас ніколи не було. Він говорить, що має гроші, аби допомагати людям. Характер у нього жорсткий. Із ним не просто розмовляти. Юрій не любить шумихи навколо себе, — каже про колишнього учня Зінаїда Харченко.

"Білойван завжди хотів відповідати"

Учителька Зінаїда Харченко розповідає, що Юрій Білойван не має вищої освіти. Він закінчив лише середню школу.
— Не можна сказати, що Юрій був старанним учнем. Але — живий, емоційний, розвинутий, розумний. На все мав власну думку. Я викладала в нього фізику. То на уроках рука Білойвана ніколи не опускалася. Він завжди хотів відповідати. Учився на трійки, четвірки, п"ятірки. Сидів на останній парті, — додає вчителька Ніна Хоменко.
Теперішній директор 74-ї школи Олена Марушевська, 39 років, розповідає, що Юрій Білойван дав на обстеження в Німеччині онкохворому учню-десятикласнику 16 тис. євро. І обіцяв допомогти із лікуванням у Ізраїлі.

×