"Заплатіть гривню, інакше не пущу. У мене тут усе знімає відеокамера. Безплатно проходять лише працівники "Глобуса", міліція і діти до 7 років", — каже Леоніда Трубнікова, 56 років, працівниця туалету на нижньому поверсі торговельного центру "Глобус" на Майдані.
Поряд є кілька закладів громадського харчування. Щодня тут проходять десятки тисяч киян і приїжджих. Згідно з розпорядженням мера, у центрі міста вбиральні в таких закладах мають бути безкоштовними.
Олег Петрик, 48 років, щойно заплатив за вхід у туалет гривню.
— Туалети в таких місцях мають бути платні, — каже він "ГПУ". — Будуть безкоштовні — то черги вишикуються до столів, за якими їдять. Ходитимуть безпритульні. Мені не шкода гривні за нормальний сервіс. Є вода, папір, рідке мило, сушка. Найголовніше — не смердить.
— Вбиральні мають бути дешеві й доступні — по 50 копійок, — вважає Галина Корнійчук, 38 років. — Якщо сім"я гуляє у вихідний на Майдані, то тратимо на туалет 5–10 гривень. Це надто дорого. Безплатні потрібні, але їх ніхто не прибиратиме. У місцях харчування із вбиральнями ліпше не експериментувати. Хай буде, як є.
У "Метрограді" так само, як і в "Глобусі", кілька підземних закладів харчування, шість туалетів. Вони платні, по гривні.
— Платний, і жодні розпорядження мера не поможуть. А хто купує папір, хлорку, миючі засоби, платить мені зарплату? Орендар. Я їжджу з села на роботу, бо ніхто з городських не погодиться працювати тут за 700 гривень. А люди отримують за гривню нормальні зручності. Приємно пахне, прибрано. Буде безкоштовний — ніхто не зайде у вонь і грязь, — каже Ольга Гаценко, 62 роки, працівниця туалету.
Кореспондент "ГПУ" перевірив, чи пропускають до вбиралень закладів у центрі. Охоронець ресторану "Паб Талген" на Великій Васильківській, 32а без зайвих розмов впустив до туалету.
— Людей із вулиці ми впустимо, — каже адміністратор Наталя.
Увійшли до туалетів сусідніх ресторанів "Шоколадниця" і "Вагон-ресторан".
До вбиральні ресторану "Декаданс" на Шота Руставелі не впустили:
— Який туалет, ви що?! Я ж сказав — не пущу! — говорить охоронець.
— Не розпорядження, а брєд якийсь. Страшно уявити реакцію відвідувачів, якщо побачать біля вбиральні людину з великою клітчатою сумкою, — вважає Вікторія Дробот, 36 років, директор "Декадансу".
Місяць тому міські "МакДональдзи" прибрали з дверей вбиралень кодові замки. Раніше, аби потрапити до них, клієнт набирав код із чека. Ця система діяла два роки.
— Це не пов"язане з розпорядженням. Кодові ставили свого часу через черги до туалетів і через осіб без постійного місця проживання. Зараз нам здається, що ситуація змінилася і вони не потрібні, — пояснює "ГПУ" Анастасія Зражевська, 23 роки, речник "МакДональдзу".
Найдорожчий міський туалет — на Либідській
На Хрещатику — сім вбиралень. Із них чотири — біотуалети. Розташовані неподалік готелю "Дніпро", кафе "Два гуся", між пасажем і станцією метро Хрещатик. Останній — за 100 м від спуску до "Метрограду". Плата за послуги в них — гривня.
Окрім того, на центральній вулиці столиці є три вбиральні — на перехресті Хрещатика та вул. Інститутської. Ще один — збоку від станції метро Хрещатик, там є камера схову. Плата за послуги — гривня.
Ще є один безплатний туалет у дворі за казино "Червоний Лев", що на Хрещатику, 27а.
Найдорожчі вбиральні міста — на центральному залізничному вокзалі — 1,25 грн — й у торговельному центрі "Інтервал", що на площі Либідській — 1,50 грн. Найдешевший — у переході на площі Льва Толстого — 50 коп.
Платні туалети в центрі не мають наміру зробити безкоштовними.
2 
7644
Коментарі