24 червня 1934 року більшовицька влада перебралася з Харкова до Києва. Про відповідне рішення клопотався особисто "товариш Сталін". За 14 років до цього Ленін називав такі плани "нісенітницею".

Ідею перенести центр Радянської України не зумовили економічний, культурний чи інфраструктурний розвиток Харкова. Тоді у "першій столиці" працювали всеукраїнські державні установи, клекотіло мистецьке та наукове життя. Основна причина була інша – ідеологічна.

"Основна мета перенесення столиці була в тому, щоб позбавити народ пам'яті. І радикальна "хірургія" здавалася єдиним порятунком. Адже це місто зберігало ще зовсім свіжі спогади і про величну УНРівської маніфестації у Святій Софії, і про багатотисячні колони під жовто-блакитними прапорами, і про читання універсалів Центральної Ради" – написала доктор філологічних наук Віра Агеєва.

Крім того, тодішня влада хотіла бути ближчою до аграрних районів Правобережжя, намагаючись приховати наслідки нею ж організованого голоду.

23 червня її проводжали на харківському вокзалі. Другий секретар ЦК Компартії України Павло Постишев запевнив, що Харків назавжди залишається надійним тилом радянської держави. З нагоди цієї події у Києві відбулися гучні урочистості та військовий парад.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прийняли документ, який змусив росіян їхати до Києва

Зручною для розміщення урядового кварталу більшовикам видалась Михайлівська площа. Проекти забудови подали четверо архітекторів, три з яких передбачали знесення Михайлівського собору. У результаті конкурсу переміг архітектор Петро Юрченко – і в 1936 році храм знищив вибух.

 

Втім, масштабна реконструкція площі так і не розв'язала питання урядових споруд в Києві. Встигли здійснити лише частину грандіозного задуму, звівши будівлю для НКВС (зараз приміщення Міністерства закордонних справ). За планом, таку ж симетричну будівлю мали звести для Раднаркому УРСР, фунікулер замінити на сходи, а обличчям до Дніпра поставити 75-метровий пам`ятник Леніну.

×