До 20 тисяч: як заробити кур'єром у столиці

— Мне бы велосипед, — одразу по знайомству каже 31-річний піший кур'єр Ігор Пугачов. Він 3 місяці працює в іспанському сервісі доставки "Ґлово". У вересні він запустився в Києві. Тут на Борщагівці знаходиться їхній офіс.

У лютому на київський ринок вийшов сервіс-конкурент "УберІтс". Роботодавцям знадобилося вдвічі більше кур'єрів. 17,5 тисяч грн на місяць — вдвічі більше, аніж по ринку — у середньому може заробити доставщик. Місячна зарплата, залежно від засобу пересування, може сягати 20 тисяч грн.

— Візьмеш велосипед — отримаєш в 2 рази більше. 5 годин попрацював — 500 грн. На велосипеді спокійніше, ніж пішки. Або мопед. Але це права треба — здай! А ще недавно наш ґловер потрапив в аварію. На мопеді. Я доріг наших боюся страшно. На велосипеді буду по тротуару їздити. Дядько поїде в село, привезе, — каже Ігор. У нього світлі очі і руда коротка борода. За спиною — величезний жовтий наплічник "Ґлово" з номером.

 

Для працівників мережі, пояснює, є спеціальний додаток. Недоступний для решти користувачів інтернету. Висвічує замовлення. Йти потрібно на телеканал "Відродження". Назустріч тюпають двійко дівчат з такими ж жовтими рюкзаками. Ігор хмикає. Каже, рідко бачить дівчат-ґловерів:

— Бачив похилого віку. І пацанів-школярів. Підробляють. Як касир супермаркету — робота, доступна кожному. Взагалі в офіс можу не приходити, зарплата — на карточку. Нікого з компанії не бачу, ні з ким не контактую. Не нудно.

За годину перебування в "зоні" для замовлення піший ґловер отримує 40 грн, навіть якщо нічого не доставив. Кур'єр сам собі визначає робочий графік. Ігор сьогодні працює 4 години. Четвер.

— Не люблю, коли в оголошеннях пишуть — зарплата 10 тисяч, 15 тисяч — ось що це мені говорить? Нічого. Скажи, скільки на годину. Щоб я прицінився. А то якщо там і 100 тисяч, але будеш пахати як проклятий по 12 годин. А так подивишся і розумієш: твоя робота не найгірша. Нам зарплата приходить по тижнях. 4 тисячі в місяць може прийти — але це жорстко. Напевно, якщо зовсім нічого не робити, — говорити невиразно. — Можна і по вихідних працювати, хоч кожен день по 3 години ходити. Пробував пару раз 10 годин на день — ні, фізично важко. Сиджу в маршрутці — очі заплющуються, — ідемо по карті. — Ніякого соцпакету немає, але в нашій країні можна заплющити на це очі. Сам собі будеш відкладати. На що гроші буду витрачати, не знаю. 100 тисяч коли буде, тоді і можна буде говорити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Середня зарплата в Україні зросла на 23%

— Замовлень?

— Ні, 10 тисяч гривень він заробляє. Зрозуміло, за бензин потрібно вираховувати.

— У Києві 10 тисяч на місяць? Небагато.

— На тиждень.

 

Cередня ціна доставки, якщо вірити додатку — 60 грн. Як у випадку з таксі, вартість безпосередньо залежить від відстані. На одне замовлення виділяють близько години. Виняток — "Макдональдс" — там вимагають вкластися в 40 хвилин. Години пік для кур'єрів припадають від полудня до 3 години дня. Імовірно, це пов'язано з обідньою перервою.

— Це як гра, квест. Отримав замовлення — прийшов — купив — вирушаєш. Ще не отримав — гуляй де хочеш. Буває, чекаю замовлень в "Макдональдс", а там вже 2 людини сидять. В "Мак" на Льва Толстого приходжу — там черга гігантська, — говорити з притиском, — з ґловерів. Чекав більше 20 хвилин. А потім ще 10 людей після мене прийшло!

Кур'єр може доставити що завгодно. За потрібну покупку в магазині розплачується або готівкою, або банківською карткою, яку видають у "Ґлово". Вона "непроста, з неї бабки просто так не знімеш". Каса Ігоря, каже, іде в мінус — заплатив якось зі своїх 260 грн. По доставці пред'являє клієнту чек.

— На чай дають або зовсім нічого, або до 50-ти гривень. 100 грн пару раз залишали — це максимум. І люди начебто не бідні, а жлоби. Іноді здається, що я в Японії. Там не прийнято чайові давати, — пояснює. — Подобається мені японська культура. Журавлики з паперу, ікебана, каліграфія. Люди там серйозні. А у нас... Чому ми найбільш злиденна, корумпована країна, чому ми в такій жопі живемо?

До "Відродження" йти близько 40 хвилин. Ігор спльовує на асфальт. Каже — ніс заклало, хворіє. Зорієнтуватися по навігатору тяжко. Ніде нема розпізнавальних знаків чи нумерації. Ідемо закутками. Ігор гнівається.

— Ну де таблички? Повинні бути на обох сторонах будинку. Ну дурні. Де 8А? А ще з цими перейменування скільки геморою. То одне, то інше написано — буває, в такі нетрі зайдеш. Ось зебра. А не видно зебри. Ну село. Безгосподарність. Всім наплювати. Я Київ погано знаю. Мені він взагалі не подобається. Велике село. Я сам з Києва.

На пункт призначення вказує невиразна стрілка на стіні будинку. На вахті зустрічає непривітний лисий охоронець.

— Віз поставили попереду коня. Виявляється, я спочатку повинен був на Політеху закупитися, а потім сюди йти. А клієнт все переплутав — навпаки написав. Мужик, напевно, перший раз замовляє. Дивіться, купив телефон — спеціально для роботи. Акумулятор на 4 тисячі Ампер. На 10 годин вистачає. Хоча нам в "Ґлово" видають павербенки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Освіта чи досвід: що впливає на розмір зарплати

Ігор по телефону з'ясовує стосунки з менеджером. Той не може зрозуміти, чого від нього хочуть.

— Не кричіть, тут люди працюють, — охоронець виходить зі своєї каптерки і відчиняє двері — виходьте.

Ігор каже — це вперше, коли так помиляються з пунктом призначення.

— Зараз ситуація з промо-кодами на знижку. Студент дає промо-код на 150 грн своєму другові. Він робить замовлення, ні за шо не платить. Студенту ці 150 грн в плюс падають. Отримує вже 300 грн. А у нього друзів в общазі купа! Всім роздає цей промо-код. І це в одних і тих же гуртожитках на п'ятачку КПІ. Постійно туди приходжу, і весь час там замовлень чи на 0 грн, то чи на 20-30 грн. Ще було: на Вокзальній дівчина піцу замовляла. Дивлюся, адреса — просто "Київ". Дзвоню, а вона каже — я на Троєщині. Туди більше трьох годин пішки. Каже — залиште собі. А я піцу не їм, худну. За 60 грн її продав. Другові. Добре, що зустрів його.

Додаток "Ґлово" не працює. Техпідтримка не відповідає. Ігор свариться — поки там розберуться, у нього закінчиться робочий день: "Валяють дурака. Заснули, чи що".

— Наче якийсь зомбі-апокаліпсис сьогодні.

— День святого Валентина, — відповідаю. Поряд іде хлопець із букетиком фіолетових і рожевих тюльпанів. Назустріч біжить парубок з оберемком червоних повітряних кульок у формі серця. Виходимо назад до парку. Що робити далі, геть незрозуміло.

— Узагалі кажуть, в такій ситуації нам в центр міста потрібно їхати. Але я ж в зоні перебуваю. Так можуть годину роботи прибрати, не заплатити за нього. Є ще функція, щоб самому замовлення вибирати. Але тоді рейтинг як кур'єра падає і ти оплату за годину не отримуєш. У мене рейтинг 78 з 100.

Знічев'я кружляємо парком КПІ. Я важко сопу. Навколо багато молоді — поруч медінститут імені Богомольця та Київський політех. Ігор хвалиться, як за місяць схуд на 12 кілограмів. Говорить, не працював багато років і чимало сидів за комп'ютером. Раніше захоплювався 3D-моделюванням. Зараз — тільки кур'єрством.

pic.twitter.com/q2ogRVeRGl

— Igor Stefurak 🦄 (@opryshok) 10 лютого 2019 р.

— Конкуренція з "УберІтс" - це добре, чудово. І зарплата підвищується, і якість. Добре, якщо ще і третя фірма з'явиться. Відразу три додатки собі встановлю. Тут пішки, там на велосипеді. Основний упор на нього. Це я так, фантазую. Спробувати б разок. Годинку поїздити, коли немає замовлень. Але не знаю, як будуть ставитися до такого в компанії. Ще кілька тижнів попрацюю і звільнюся. Перейду в "УберІтс". На велосипеді, — подумки прозиваю Ігоря "Пєчкіним".

Ігор дістає телефон. У нього вже минула половина робочого дня. За дві години отримав 80 грн.

— Хтось понавибирав цих жуліків. Злодії! Не дають нам жити. Кажуть, що у нас такий розумний народ. Такий розумний, шо не знаю, куди від нього сховатися, від цього народу. Я через нього страждаю! — від крику ворони навколо порозліталися. Мимоволі відходжу на півметра. — Я за Зеленського буду голосувати. Він поки що ніяких мільярдів у нас не вкрав. За Порошенка не буду. Мій батя за нього голосує, але він же пропитий, прокурений чоловік. На Тимошенко компромату — вагон і маленький візок. А Зеленський — вкрав у нас шо-то? А бізнес в Росії — наскільки смішно. Подивився вчора серіал "Слуга народу" — ну молодець мужик. Все правильно каже. І що, що це персонаж? Я голосую за персонажа. Хороший челлендж він запустив — "я клоун". А я теж! З такою копійчаної зарплатою я клоун!

— Але ви ж можете більше заробляти? — акуратно питаю.

— Бляха… Ну, можу за ту ж кількість часу в США, в Європі заробляти набагато більше. Мені сайтами хотілося б займатися. У айті-компанії працювати, звичайно. Вища освіта в мене економічна. Блін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На кожну вакансію юриста відгукуються троє

×