Із початком повномасштабного вторгнення Росії й частих ракетних атак ворога, українці переосмислили рівень безпеки свого житла. Великі панорамні вікна, а також раніше популярні квартири на останніх поверхах висоток із чудовими краєвидами на місто - стали одними з найуразливіших місць при загрозі атак з повітря. За понад три місяці архітектори проаналізували типи руйнацій будівель і готові в подальшому проєктувати споруди з урахуванням загроз війни.
Gazeta.ua розпитала столичного архітектора Олександра Столового, як зміниться житло українців.
БУДІВНИЦТВО ІЗ УРАХУВАННЯМ ЗАГРОЗИ ВІЙНИ
"Сучасні війни не створюють безпечного місця ніде – ракети прилітають по всій Україні. Дбаючи про безпеку, повинні не забувати про комфортні умови. Бо в цій війні ми переможемо, життя повернеться у своє русло і треба зробити так, щоб українці, які виїхали за кордон – теж захотіли повернутися у свої міста. Для цього їхнє житло має бути безпечним і комфортним. Тому погоджуюся із фразою данського архітектора й консультанта з міського дизайну Єна Ґейла - "Міста проєктують для життя, а не для війни". Ми повинні про це пам'ятати", - говорить Олександр Столовий.
Нові норми будівництва з урахуванням загрози війни не повинні погіршувати якість і комфорт житла.
"Система безпеки, яку треба прийняти, не має порушувати щоденний комфорт. Можна покращувати житло, пропонувати нові норми, захищати людей під час війни, але безпека не гарантується односторонньо будівельними й архітектурними рішеннями. Вона ще характеризується охоронними системами. Цей момент важливіший", - говорить архітектор.
Можна покращувати житло, пропонувати нові норми, захищати людей під час війни, але безпека не гарантується односторонньо будівельними й архітектурними рішеннями
Вважає, що доцільне буде будівництво споруд до дев'яти поверхів.
"Це оптимальна висотність для комфортної щільності проживання в міському середовищі та можливості евакуюватися. Не думаю, що економічно забудовники постраждають, якщо споруджуватимуть із такою поверховістю", - каже Олександр.
Менша кількість поверхів дасть можливість мешканцям швидше евакуюватися по сходах, коли не працюватимуть ліфти через вимкнення електроенергії. Також це збільшить шанси на порятунок пожежниками, якщо будуть зруйновані сходи чи заблоковані евакуаційні виходи. Наприклад, у Києві багато 25-поверхових забудов і лише дві пожежні машини здатні піднятися на відповідну висоту. Сходи краще вбудовувати в тіло будинку. Вони безпечніші за ті, що мають вихід на зовнішній балкон.
"Можна збільшити щільність забудови. Якщо ракета прилетить у двір, то вона понищить меншу площу фасадів. А перші наближені будинки приймуть вибухову хвилю і все інше залишиться цілим. Але знову ж таки наголошую, що неможливо тільки урбаністичними і архітектурними рішеннями зробити місто безпечним. Має бути система захисту від прильоту ракет".
Не варто відмовлятися від засклених фасадів. Їх можна робити із загартованого скла. Коли таке розбивається, то розлітається не на осколки, а на дрібні кубики, які є менш травматичними. Або можна встановлювати багатошарове скло, що має проклейку плівкою усередині і при пошкодженні утримує шматки, типу як лобове скло в машині. Також більшу увагу приділятимуть будівництву підземних паркінгів, які слугуватимуть укриттям.
БЕЗПЕЧНА КІМНАТА В КОЖНІЙ КВАРТИРІ
"Вже на сьогодні стаються певні зміни в нормативних речах щодо будівництва на більш локальному відношенні. Наприклад, у Львові місцева рада прийняла уточнення норм щодо безпеки – в кожному будинку має бути укриття, а в квартирі safe-room. Ці норми несуть рекомендаційний характер", - розповідає Олександр Столовий.
Згідно рекомендацій, у квартирі має бути безпечна кімната площею мінімум 9 кв. м із вікном на висоті 1,5 м від підлоги.
"Відповідно, якщо це однокімнатна квартира, то спальня матиме вікно, до якого потрібно буде хіба що по драбинці підніматися. У таких оселях навряд чи буде жити комфортно. Ми можемо закладати в проєкті кімнати-сховища, але гарантувати, що власники квартири їх залишать, ми не зможемо. Досвід із перебудовою балконів і лоджій показує, що людям у пріоритеті комфорт. Маємо подивитися на загальний ринок. Ми всі йдемо в Європу, заявляємо, що ми європейська країна. Хочемо жити у європейській сім'ї, а що це означає – відкритий ринок. Ми входимо до них і стаємо єдиним простором. І якщо у Львові робитимемо вікна на висоті 1,5 метра від підлоги, то явно в Кракові будуть кращі квартири. І якщо хочемо, щоб наші люди повернулися з Європи додому, маємо спроєктувати гідне житло", - каже Столовий.
Наголошує, що варто будувати одразу постійне житло для осіб, які втратили оселі внаслідок воєнних дій.
Вони не мають проживати в цих "гетто районах", у які перетворюються ці контейнери за декілька років
"Нічого тимчасового в житті не існує, відповідно житла – також. Є якісне й неякісне житло. Використання слова тимчасове - це маніпуляція. І приклад тих же контейнерів, які поставили 2014 року для переміщених осіб із Донбасу, яких селили в Харкові, це доводить. Це містечко досі стоїть. Будівництво житла для постраждалих після війни в Україні буде масштабне, але в стратегії нашої компанії воно не має бути однолике. Воно повинно бути трішки економічніше за житло, що є на ринку, але це точно не має називатися короткотривалим чи терміновим. Люди мають отримали достойні оселі й вони не почуваються гіршими, за інших, їм і так від життя добряче перепало. Вони не мають проживати в цих "гетто районах", у які перетворюються ці контейнери за декілька років", - додає Олександр
ОДНОТИПНІ ПАНЕЛЬКИ В МИНУЛОМУ
Нещодавно президент Володимир Зеленський, коментуючи відбудову Харкова, поставив під сумнів, чи варто споруджувати панельні будинки, які українці часто називають панельки. Це викликало певну дискусію в суспільстві.
"Панельні будинки досі збирають у районних центрах. Це тому, що це супердешевий варіант будівництва, але це не про якість у перспективі. Президент озвучив загальну тенденцію про те, що не треба повторювати помилок. А помилка була втому, що це було безлике й масове будівництво. У панельних мікрорайонах втрачається відчуття особливого місця, батьківщини", - каже архітектор.
При будівництві варто зважати на закордонний досвід.
"Панельне будівництво за кордоном не зупинилося в розвитку, на відміну від радянського досвіду. В Європі воно набуло наступного етапу розвитку - фасадні частини будівель, виконані на заводі, монтуються, а тоді облицьовуються в різний колір і штиб. Відповідно архітектура не втрачає якість, відбувається тільки пришвидшення будівництва. Це робить економічне житло, витрачається менше людського ресурсу на будівництво. У Радянському Союзі зробили панельне будівництво масовим. Цим закрили питання переселення людей із сіл під час великої урбанізації. Зараз панельки зносилися. І якщо війна дісталася саме цих районів, понищивши все, то це привід якраз переглянути підхід до забудови. І не повторювати радянських помилок", - говорить архітектор.
Наголошує, що будівництво не має стати масовим та ідентичним.
"У східній Німеччині всі панельні райони перебудували. Їм було це простіше зробити, бо житло не було приватизоване. Вони поступово людям давали інші квартири і питання переселення набагато простіше вирішилося, аніж у нас. Нам практично нереально розселити дев'ятиповерхівку, бо з кожним власником квартири потрібно буде укласти договір, вирішити всі юридичні питання. Це складно технічно", - каже Столовий.
"У проєктної спільноти є невелика проблема. Ми виховані радянськими школами проєктування і в нас не заведено питати думку громадян. Так, люди, яким ми проєктуємо - не є спеціалістами в цій справі, щоб дати нам відповідь, що вони хочуть. Але ми, як професіонали архітектурної справи, маємо розпитати умовного клієнта й дати йому пропозицію, завдяки чому його життя стане комфортнішим. А виходить, що ми не питаємо, а вирішуємо за них. І говоримо, що так буде краще, і в результаті маємо кондиціонер на фасадах, парканом обнесені житлові комплекси. Тому що життя виправляє недопрацювання архітекторів чи проєктного середовища. Навіть у сьогоднішній ситуації нам треба привчитися прислухатися до народу - маємо зібрати всі вихідні дані, зробити аналітику перед тим, як вирішувати", - додає Столовий.
600
тисяч квартир потрібно для забезпечення житлом 2,1 млн українців, які через руйнацію осель або активні бойові дії змушені були змінити місце проживання. Такі дані навели в Офісі президента.
5 
7644
Коментарі