Фото: Ольга Стенько

Унікальний будинок із бетонною ліпниною та статуями є в селі Яківці на околиці Полтави. Фундамент 60 років тому заклав господар, Віктор Компанійченко.

Його син Олександр, нинішній власник, розповів Gazeta.ua історію дому.

Будинок розташований на вул. Диканській у Яківцях. Ще здалеку привертає увагу. Одноповерхова будівля під високим округлим залізним дахом у вигляді сонця з променями колись мала насичений зелений колір. На фасаді — еркер. Вікна видовженої 6-гранної форми нагадують про український архітектурний модерн.

Фасад прикрашає ліпнина. Вікна обрамляють напівколони у вигляді стовбурів дерев. Закінчуються зверху візерунками з ліпних листків. Під дахом — карниз, прикрашений гірляндою з жовтих квітів та листя. Між вікнами — декоративні медальйони. Зображують український пейзаж на блакитному тлі, над яким літають диво-птахи. Фарби автор змішував сам. Вони зберігають насичені кольорі майже півстоліття.

На лівому куті фасаду - невеликі статуї, закохана пара. Над ними посеред хмар автор зобразив якогось святого, який благословляє молодят піднятою рукою. Все це Віктор Компанійченко виготовив власноруч із бетону.

 

Паркан так само бетонний, прикрашений барельєфами з квітів та зображеннями музикантів. По центру — цегляний парапет із фігурами чотирьох музик. Троє — з сопілкою, бубном та "козою" — збереглися. А от у скрипаля відбили голову та руки з інструментом. Так само зруйнували бетонну скульптуру бляхаря, що сидів із молотком у руках на постаменті на розі вулиці біля паркану. Вона зображувала батька автора - Михайла Комісаренка.

Сам автор оригінального помешкання не дожив до цього. Помер у 72 роки на початку нинішнього тисячоліття. Зараз у цьому будинку мешкає син майстра, 62-річний Олександр Вікторович.

"Батько мав 5 класів освіти. Малював, ліпив, різьбив по дереву. Мріяв про такий будинок відтоді, як прийшов з армії. Любив малювати природу на схилах яківчанської гори. Так обрав місце, де хотів збудувати хату. Мріяв зробити щось не таке, як у всіх. Самостійно виготовив проект будинку, сам клав стіни і оздоблював. Годів 10 зводив. Був дуже законослухняний. На кожен грам цементу мав документи. Ніколи не приносив нічого з заводу — купляв кожен гвинтик", — розповів Олександр Комісаренко.

Будинок площею 102 кв. м симетричний. Має центральну залу на 25 кв. м та по дві малі кімнати з обох боків. Висота стелі в залі майже 4 м. Кухня, ванна з туалетом та котельня розміщені в цокольному поверсі.

 

Розмовляємо з господарем будинку біля ажурної, прикрашеної жерстяними квітами двостулкової хвіртки. Обабіч від неї - цегляні стовпчики з чоловічими фігурами. Ліворуч статуя кобзаря, праворуч сидить цимбаліст. Олександр, невисокий худорлявий чоловік зі світло-русявим волоссям, спирається на хвіртку. В дворі басом гавкає цепний собака, біло-сірий кіт треться об ноги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніхто б і не здогадався: чоловік будує з пластикових пляшок розкішні будинки

"Батько був жестянщиком - робив промислову вентиляцію. Працював на Полтавському турбомеханічному заводі. А будівництво — то його хобі. Цей дім зводив 40 років. Йому постійно щось не подобалося, оббивав і переробляв. Заклав фундамент 1959-го. Мені тоді було 3 роки. Ми жили на вулиці Балакіна, в бабусі Марфи Федорівни. Перебралися сюди, як я був у шостому класі. Але тоді було ще багато всього доробляти. Мама, Ніна Федорівна, була незадоволена, що так довго все робилося", — додав чоловік.

Будинок потребує ремонту. Бетон не витримує і кришиться, як і цегла. Але власник каже, що фінансово не подужає, бо потрібен не ремонт, а реставрація. Проте по одному міняє вікна фасаду, щоб утеплити. Аби зекономити, майстри пропонували поставити прямокутні. Але Олександр Вікторович не погодився - не хоче зруйнувати батьків задум.

×