Двір осушують дерева

 

Вигрібну яму викачують удвічі рідше

— Побудувалися в заплаві річки Ірпінь, — розповідає 40-річний Олексій Мельник з села Гнатівка поблизу Києва. — Років 15 тому її поділили на ділянки, роздали місцевим.

Селяни будувалися в заплаві неохоче, частіше продавали наділи. Віддавали удвічі дешевше, ніж у будь-якому іншому місці села.

— Ми купили, раділи, що зекономили, — продовжує. — За кілька років зрозуміли, чому так дешево. Мешкати на болоті — випробування не для слабаків.

Розповідає, як живуть на ділянці з високим рівнем ґрунтових вод.

— Всі сусіди підсипали ділянки, робили дренажі, закладали труби відводу води з верхніх шарів землі, — каже Мельник. — Разом насипали дорогу. Фундаменти заливали в землю мілко, але високі над поверхнею. Дехто вбивав бетонні палі, щоб хата не тонула. Жити можна. Однак з'явилися супутні проблеми. Септики викачуємо щотижня, плодові дерева не розвиваються, бо коріння гниють. До червня сидять, не розпускаються. Влітку немає спасу від кротів і комарів.

Олексій Мельник осушив ділянку деревами. Насадив таких, які найбільше споживають води з ґрунту: ялинок, кленів, павловнії.

— Перетворив ділянку на гай, — продовжує. — Вирішив десяток проблем одночасно. Земля стала сухіша, септик викачую удвічі рідше. Завдяки деревам у дворі менше вітри гуляють, у спеку не так трава вигорає. Дихати стало легше. Влітку приїжджаю з Києва, то наче у хвойний ліс потрапляю.

Плодові дерева родять і розвиваються краще.

— Давно зрозумів, що для родини не треба десятки вишень, черешень, яблунь, груш або слив. Вистачить по одному дереву. Якщо вродить, то всі наїдяться і ще й закрити на зиму можна. А як неврожай, то і з сотні дерев відра плодів не збереш.

×