Заміжні жінки не з'являлися на людях простоволосими

Напаром кропу, зібраного на Казанську, мили голову, щоб не боліла й добре росло волосся. Кажуть, що від кропу стає гарним і білим обличчя, бо Божа Мати в ніч проти 21 липня благословляє цю рослину.

— Щоб волосся добре росло, його підстригати треба на новому місяці, а як на старому стригти, то воно і взагалі перестане рости, — радить 75-річна Ніна Федірко з селища Велика Димерка Броварського району на Київщині.

У волоссі, за народними уявленнями, зосереджена життєва сила людини. Воно символізує багатство, добробут і щастя. Вірили, що чаклуванням над пасмом можна забрати в людини її життєву силу, перетворити молодого на старого або навпаки. Волосся, яке випало під час розчісування, не можна було кидати де-небудь. Бо відьми могли через нього наслати на необачну людину головний біль, порчу, хворобу й навіть смерть. Вичесане волосся треба було закопати в землю під деревом — "щоб росло, як дерево", або кинути на проточну воду.

Не можна було чесати й мити волосся в середу, "бо в середи 40 дочок і кожна висмикне собі по волосині, то жінка залишиться лисою". Не чесали коси в п'ятницю й неділю, щоб не захворіти на "волос" — запалення шкіри, а також у святкові дні — щоб не боліла голова. У понеділок не мили голову, щоб не змити з себе "щастя й удачу в усіх справах".

Заміжні жінки ніколи не з'являлися на людях, навіть серед домашніх, простоволосими. Вважали, непокрита голова може нанести непоправну шкоду людям, господарству, врожаю. Казали, що "сонце плаче, якщо баба світить волосся", тобто ходить із непокритою головою, і її "поб'є грім".

"Старовинний звичай, що ніколи не змінявся, безумовно вимагає, щоб волосся замужньої жінки було заховане під головним вкриттям, і "світити волоссям" або "ходити простоволосою" вважають для неї незвичайною непристойністю, — писав 100 років тому український антрополог і етнограф Федір Вовк. — Під час моїх анропологічних подорожів мені і на Великій Україні, і в Галичині ніколи не приходилося натрапляти на труднощі, коли я жінку просив, наприклад, оголити коліно, але майже скрізь моя просьба скинути очіпок викликала найенергічніші протести, що припинялися часом завдяки тільки втручанню місцевого священика".

×