Дівчат Покрова накриває вінцем — із цього свята й до Пилипівки грали весілля. Дівчата-перестарки зверталася до Богородиці, аби взяла їх під свій покров:
— Святая Покровонько,
Покрий мені хусткою головоньку,
Мою голівоньку безпричинну,
Та дай же мені, Матір Божа, дружину,
Хоч сякого-такого мужчину,
Аби роздобув хліба та дровець і лучину,
А то моя руса коса щодень марніє,
А до того ж хутко сивіє.
Від Покрови молодь починала збиратися на вечорниці. У бездітної пари або у вдови дівчата винаймали хату на всю зиму. До Великого посту в такій хаті в будень день пряли, ткали, вишивали. У неділю й свята робили складку, накривали стіл, запрошували музик і влаштовували танці.
— Раньше ж тєлівізора не було, як зараз. Це ж зараз кажен у телевізорі, — розповідає 67-річна Катерина Федоренко із села Красне Білоцерківського району на Київщині. — А ми збиралися в одну хату й ногами мняли коноплі. Як гарно вимняли, тоді їх на гребінь і пряли. Як мати дасть яку норму, то й до ночі сидиш, шоб її зробити. Це називалися досвітки, бо поспиш, а тоді до світання ще робиш. Дівки співають, а хлопці в шибку заглядають. Було, музику наймають і танці роблять.
На вечорниці дівчата починали ходити з 15 років, хлопців допускали після 17. Той, що мав собі пару, залишався на досвітках ночувати зі своєю дівчиною. Але йшов із хати ще поночі, щоб не бачили односельці.
— Як оце із чужого села приходять парубки в село в наше гулять, то наші парубки б"ються, шоб наших дівчат чужі не однімали, — згадує 60-річна Надія Колісниченко. — Він прийшов і вона йому понравилася, а в неї ж є хлопець. Вони за те билися, шоб не ходили чужі хлопці.
3 
1
Коментарі